Однорічна трав'яниста жовтувато-зелена з приємним ароматним запахом рослина родини лободових. Стебло пряме, здебільшого гіллясте, з видовженими нижніми гілками, 15—60 см заввишки. Нижні та серединні листки довгасті, тупі, матові, перистолопатеві; лопаті овальні або яйцевидні; верхні листки лінійні, цілокраї. Квітки п'ятичленні, рідко — чотиричленні, двостатеві, в розгалужених пазушних суцвіттях, які в цілому утворюють пухку пірамідальну волоть; листочки оцвітини густо вкриті залозистими волосками, закінчуються вістрями. Плід — однонасінний горішок з тонким плівчастим оплоднем; насінини круглясті, легко стиснені. Цвіте в липні — вересні.
Поширення. Рослина трапляється на кам'янистих місцях, вапняках, пісках, уздовж доріг, як бур'ян на полях та городах по всій території України, крім півдня Степу.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Chenopodii botrydis), зібрану в період цвітіння рослини. Сухої сировини виходить 22—23%. Зберігають окремо від інших лікарських рослин.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить ефірну олію (до 1,6%), тритерпенові сапоніни, алкалоїди (0,18%), бетаїн (1,52%), триацетонамін, феноли (1%), флавоноїди (0,66%), вітамін Е, каротин, щавлеву кислоту (1,5%).
Фармакологічні властивості і використання. Основна терапевтична властивість лободи запашної — антигельмінтна. Крім цього, рослина має антибактеріальні, протистоцидні, фунгіцидні і фітонцидні властивості. Настій трави приймають всередину при запамороченні, мігрені, безсонні, для посилення роботи серця, при шлунково-кишкових розладах, як протигарячковий, сечогінний, протиастматичний та гіпотензивний засіб.
Зовнішньо настій трави використовують для лікування захворювань шкіри. З листя одержують ефірну олію, яка використовується в парфумерії, миловарінні та як антигельмінтний засіб у медицині. Порошок з сухого листя застосовують як інсектицидний засіб.