Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло пряме, розгалужене, ребристе, опушене, 80—150 см заввишки. Листки супротивні, непарноперисті, з 2—4 парами великих (до 9 см завдовжки), яйцевидних або ланцетовидних цілокраїх листочків. Квітки правильні, двостатеві, зібрані у верхівкові волотевидні суцвіття; оцвітина проста, з 4—8 пелюстковидних білих, рідше — жовтуватих опадаючих листочків 8—12 мм завдовжки. Плід — з численних сім'янок. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Рослина трапляється в соснових і мішаних лісах на узліссях, по чагарниках у лісових і лісостепових районах, рідше — на півдні.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву або листя, зібрані під час цвітіння рослини.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава ломиноса містить алкалоїди, сапоніни, анемонін, клематитол, близько 0,08% ефірної олії (в квітках).
Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічні властивості й показання для призначення ломиноса збігаються з показаннями для ломиноса лозяного. Слід однак зазначити, що деякі автори рекомендують використовувати ломиніс лозяний тільки місцево, мотивуючи це тим, що рослина дуже отруйна. Такої думки дотримується, наприклад, болгарський фітотерапевт П. К. Чуролинов.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день.
Зовнішньо — настій трави (готують, як у попередньому прописі) або настій листя на олії (потовчене листя змішують з олією і настоюють 8 годин) для змащувань уражених ділянок тіла; порошок із сухого листя для лікування екзем, лишаїв, корости й інших захворювань шкіри.