Дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, борозенчасте, розчепірено-розгалужене, з догори спрямованими гілками, зелене або пурпурове, павутинисто-опушене, 50—150 см заввишки. Листки великі, черешкові, серцевидно-яйцевидні або яйцевидно-довгасті, знизу — сіруватопавутинисто-повстисті. Квітки двостатеві, темно-пурпурові, трубчасті, в майже кулястих кошиках, що утворюють щитковидне суцвіття; кошики — на довгих ніжках; обгортка щільнопавутиниста, внутрішні листочки її плоскорозширені, тупі, з прямим коротким вістрям, плівчасті, пурпурові. Плід — сім'янка. Цвіте протягом липня — вересня.
Поширення. Росте на лісових галявинах, вирубках, луках, біля доріг і полів по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння (Radix Bardanae, синонім — R. Arctii lappae), рідше — листя (Folia Arctii lappae) і плоди (Fructus Arctii lappae). Коріння заготовляють з рослин, які ще не цвіли, миють у холодній воді, чистять від зовнішньої частини кори, розрізують на куски 10—15 см завдовжки, при необхідності розчахують ще вздовж і сушать на сонці, у теплому приміщенні, яке добре провітрюється, або на горищі. Штучне сушіння проводять при температурі до 50°. Сухого коріння виходить 26—28%. Листя збирають після цвітіння рослини. Його звільняють від черешків (залишки черешків не повинні перевищувати 2 см) і сушать під укриттям на свіжому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухого листя виходить 12—13%. Строк придатності коріння —5 років, листя — 1 рік. Плоди збирають у серпні — вересні. Аптеки сировину лопуха павутинистого не відпускають.
Хімічний склад. Коріння лопуха павутинистого містить дубильні й гіркі речовини, слиз, флавоноїди ситостерин і стигмастерин, ефірну (до 0,17%) і жирну олії, інулін (до 45%), органічні кислоти (кавова, лимонна, яблучна), глікозид арктиїн, який при гідролізі розщеплюється на лактон арктигенін і глюкозу; листя — флавоноїди, антоціани, органічні кислоти, ефірну олію, дубильні речовини, слизи, аскорбінову кислоту (до 350 мг %); плоди — глікозид арктиїн, сесквітерпенові лактони та жирну олію.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати коріння лопуха мають діуретичні, жовчогінні, дезинфікуючі й потогінні властивості; вони стимулюють утворення протеолітичних ферментів і поліпшують інсуліноутворюючу функцію підшлункової залози, збільшують кількість глікогену в печінці, активно впливають на обмін речовин. Усередину відвар коріння лопуха дають при хворобах обміну речовин (подагра, суглобовий ревматизм, ниркові й жовчні камені, цукровий діабет); при захворюваннях шкіри (нагноєння й шкірні висипи на грунті скрофульозу, фурункули, сверблячка, вугри); при гастритах і виразковій хворобі шлунка, хронічних запорах, геморої, набряках, рахіті й затримці менструацій. Порошок кореня лопуха приймають усередину при подагрі. Корінь лопуха входить до складу потогінних чаїв. Настій листя лопуха п'ють при порушенні функціональної діяльності шлунка та при гарячкових станах, а настій плодів — при запорах. Широко застосовують лопух і як зовнішній засіб. Настій коріння на прованській олії (Oleum Bardanae) використовують під назвою «реп'яхова олія» для лікування кругової або гніздової плішивості (уражені ділянки змащують на ніч), висівковидного лишаю обличчя (вогнища лишаю змащують 1 раз на день протягом двох тижнів), себореї, облисіння (проводять щоденні втирання), для стимулювання росту волосся (залежно від жирності шкіри і волосся втирання проводять через день або 1—2 рази на день). Настойкою коріння на міцній горілці змащують ділянки тіла, уражені круговою або гніздовою плішивістю та червоними вуграми (запалення сальних залоз). Відвар коріння застосовують для компресів при себореї (збільшене виділення сальних залоз), а настій листя — для компресів при екземі, лишаях, виразках та гнійних ранах. У разі запалення сальних залоз і себореї терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням відвару коріння лопуха всередину. Потовчене свіже листя лопуха прикладають до ран, твердих пухлин і подагричних вузлів. Свіжим соком із листя лікують рани і рак шкіри. Свіже коріння лопуха використовують у гомеопатії. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя лопуха. Молоде листя кладуть і в борщ як овочі, а зварені й очищені від шкірки черешки листя — у салати і вінегрети. їстівним є й молоде коріння лопуха. Його споживають печеним або підсмаженим як замінник картоплі. Використовують коріння лопуха і як сурогат кави. Для цього його ріжуть на маленькі кусочки, сушать і підсмажують у духовці.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — відвар коріння лопуха (10 г або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2—3 рази на день (як потогінний засіб приймають склянку відвару відразу);
настій листя лопуха (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 2—3 години) по одній столовій ложці 4—6 раз на день через 1 годину після їди;
порошок коріння лопуха (Pulvis radicis Arctii lappae) по 0,5 г 2—3 рази на день;
настій плодів лопуха (20 г сировини на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день;
столову ложку суміші (порівну) коріння лопуха, лушпиння квасолі звичайної, листя чорниці звичайної й горіха волоського настоюють кілька годин на 1 склянці холодної кип'яченої води, варять 5—7 хвилин і п'ють після їди 5—6 склянок за день при цукровому діабеті;
столову ложку суміші (порівну) коріння лопуха, кореневищ пирію повзучого, трави череди трироздільної, вероніки лікарської і фіалки триколірної варять 15 хвилин у 200 мл води і п'ють по півсклянки 3 рази на день при виразці шлунка, порушенні обміну речовин та при сверблячці;
2 столові ложки суміші коріння лопуха (50 г), трави фіалки триколірної (50 г) і парила звичайного (100 г) та листя горіха волоського (50 г) варять 5 хвилин у 500 мл води, охолоджують, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди при гнійному характері вугрів і при запаленні сальних залоз (одночасно проводять змащування цим же розчином);
салат: помите молоде листя лопуха занурюють на 1—2 хвилини в окріп, виймають, підсушують на рушнику чи салфетці, додають зеленої цибулі, дрібно січуть, солять, додають тертого хрону і заправляють вершками (на 150 г листя лопуха беруть 50 г зеленої цибулі, 30 г хрону, 20 г вершків та сіль).
Зовнішньо — настій коріння лопуха (1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють протягом ночі, проціджують) вживають для примочок, компресів та для змащування;
відвар коріння лопуха (20 г сировини на 500 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, охолоджують, проціджують) втирають у волосисту частину голови ввечері через кожні 2 дні для стимулювання росту волосся (після процедури волосся споліскують чистою водою);
настойку коріння лопуха (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:10) використовують для змащування;
фітокрем (3 столові ложки коріння лопуха варять 15 хвилин у 300 мл води, проціджують, додають 9 столових ложок свинячого внутрішнього жиру, ставлять на 2—3 години в духовку;
після охолодження воду, що залишилася, зливають) втирають щодня у волосисту частину голови для стимулювання росту волосся;
настій коріння лопуха на олії (40 г свіжого коріння на 100 г прованської або соняшникової олії, настоюють 10 діб, варять 15 хвилин, віджимають і проціджують) застосовують для втирання і змащування;
суміш коріння лопуха, квіток нагідок лікарських і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2:1:1,5 готують як відвар (45 г суміші на 1 л окропу) і застосовують для миття голови 2 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі;
суміш коріння лопуха, трави вересу звичайного, листя кропиви жалкої і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2:2:2:1 готують як відвар (7 столових ложок суміші на 1 л окропу) і вживають для миття голови 3 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі;
мазь (відвар однієї столової ложки коріння лопуха на склянці окропу згущують варінням до половини і змішують з вершковим маслом у співвідношенні 1:4 для лікування опіків;
відвар суміші (порівну) коріння лопуха і кропиви дводомної, трави вересу звичайного і багна звичайного, листя брусниці і розмарину справжнього (500 г на 8—10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують) використовують для лікувальної загальної ванни при ревматизмі, артритах, виразках, лишаях та екземі (температура води — 36—38°, тривалість процедури — 15—20 хвилин).
Спосіб лікування застарілої екземи за методом О.П. Попова (1970). За цим методом місцеве лікування проводять у поєднанні з пероральним. Всередину приймають відвар коріння лопуха (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 4 рази на день перед їдою. Для зовнішнього лікування беруть 4—5 столових ложок подрібненого коріння на відро води, кип'ятять і дають вичахнути до середньої температури. В цьому ще теплому відварі намочують вчетверо складене простирадло, завширшки таке, щоб було на весь тулуб від пахов до кісточок на ногах, віджимають його, але не зовсім і швидко й тісно укутують ним хворого. Причому, між ногами у хворого прокладають частину простирадла, щоб голі ноги не доторкалися одна до одної. Не давши простирадлу вихолонути, хворого треба так само укутати й сухим простирадлом, а потім тонкою вовняною ковдрою. Простирадло й ковдру закріплюють булавками й залишають хворого на півтори-дві години в ліжку. Якщо він засне, то не будять його й не розкутують, аж поки він не проснеться. Лікування цим способом рекомендується застосовувати лише раз на добу (краще на ніч) і через 6 днів треба робити перерву на добу. Ці компреси треба ставити доти, поки на тілі, яке вже очистилося від екземи, не з'явиться легкий висип. Через 1—2 дні цей висип зникне, й лікування можна вважати закінченим. Тривалість лікування — 2— 3 тижні. Таким способом лікують і рецидивуючий ревматизм.