Багато хто пам'ятає цю рослину з дитинства — під час ігор дітлахи часто «нагороджують» один одного орденами-реп'яхами — нерозцвілими суцвіттями лопуха. Навіть не підозрюючи, діти розсіюють цю рослину (у тому випадку, якщо суцвіття (супліддя) зрілі). Допомагають розселенню лопуха і деякі птахи, що харчуються його насінням.
Лопух справжній — дворічна трав'яниста рослина, уся вкрита шерстистим опушенням, до 120-150 см заввишки. Листки великі, нижні — на довгих черешках. Квітки темно-пурпурні, зібрані у суцвіття — кошики, які, у свою чергу, утворюють щитки. Цвітуть у червні-липні. Так звана рудеральна (сміттєва) рослина, що росте повсюдно біля людського житла, на городах, луках, біля польових доріг і по краях полів, уздовж канав.
Лопух справжній (та його товариш лопух павутинистий — А. tomentosum) широко відомий у народній медицині. Використовують зазвичай корені рослини, рідше листя та насіння. Корені викопують до цвітіння чи восени, промивають у холодній воді, очищують від зовнішньої частини кори і ріжуть на шматки завдовжки до 15 см. Товсті корені розрізають уздовж. Сушать сировину на сонці чи у теплому провітрюваному приміщенні. Листки збирають після цвітіння, зрізають їх без черешків і сушать під укриттям на відкритому повітрі або у добре вентильованому приміщенні. Сировину можна зберігати 5 років.
До складу коренів входять дубильні речовини і гіркоти, флавоноїди, органічні кислоти, ефірна та жирна олії. Листки, крім того, містять аскорбінову кислоту (вітамін С) (до 350 мг%), а насіння — глікозид арктиїн і жирну олію.
Препарати з коренів лопуха мають дезінфікуючі властивості, виявляють сечогінну, жовчогінну, потогінну дію. Вони поліпшують виділення інсуліну, збільшують відкладання глікогену в печінці, позитивно впливають на обмін речовин в організмі.
Відвар коренів приймають при ревматизмі, подагрі, каменях у нирках і жовчному міхурі, а також при цукровому діабеті. Добре діють відвари при різних шкірних захворюваннях — екземах, висипаннях на шкірі, фурункулах. Допомагають вони при гастритах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічних запорах, набряках і затримці менструацій. Коріння лопуха входить до складу потогінних чаїв. Настій коренів на оливковій олії, так звану реп'яхову олію, застосовують для лікування вогнищевого облисіння, передчасного випадіння волосся і себореї. Для цього протягом двох тижнів один раз на день препарат втирають у корені волосся.
Настій листків зовнішньо використовують при екземі, лишаях, гнійних виразках. Свіже потовчене листя прикладають до ран, твердих пухлин і подагричних вузлів. Свіжий сік рослини допомагає при лікуванні ран та раку шкіри. Побічні дії препаратів лопуха невідомі.
Корені рослини використовують також у гомеопатії.
Молоде листя лопуха — джерело вітаміну С, його включають до харчового раціону з лікувально-профілактичною метою: кладуть в овочеві супи, борщі, готують з нього салати, Їстівні й корені рослини, особливо на першому році розвитку. З висушеного і розмеленого на порошок коріння, змішаного з подвійною кількістю житнього чи пшеничного борошна, випікають непоганий хліб. Корені також відварюють як картоплю, смажать, запікають, заготовляють про запас — маринують та сушать. Напій з підсмаженого до бурого кольору і меленого коріння на смак близький до кави з цикорію.
Лопух забезпечує пізній медозбір, підживлюючи бджолині сім'ї високоякісним медом. Він темно-оливковий, тягучий і ароматний, приємний на смак. З 1 гектара заростей бджоли збирають 150-600 кг цього чудового меду.
Відвар коренів. 1 столову ложку подрібненої сировини на 200 мл окропу, нагрівають на киплячій водяній бані 20 хв., проціджують. Приймають теплим по 1/2 склянки 2-3 рази на день (для потогінної дії дозу збільшують удвічі).
Настій листків. 1 столову ложку висушеної подрібненої сировини на 200 мл окропу. Настоюють протягом 2-3 год., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 4-6 разів на день через годину після їди.
Настій коріння (зовнішнє). 1 чайну ложку подрібненої сировини на 400 мл окропу. Настоюють протягом ночі, проціджують. Використовують для примочок, компресів і змащування уражених ділянок шкіри.