Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебла прості або вилчасторозгалужені, тонкі, густооблистнєні, 5—30 см заввишки. Листки супротивні (лише верхні — часом чергові) цілісні, сидячі, з однією жилкою; нижні — оберненояйцевидні, тупуваті; верхні — видовженоланцетні, по краю шорсткі. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані по 15—60 на верхівках стебла у волотисті суцвіття; пелюстки 4—5 мм завдовжки, білі, з жовтавим нігтиком, довші за чашечку. Плід — 10-гнізда куляста коробочка. Цвіте у травні — серпні.
Поширення. Льон проносний росте майже по всій території України (крім Степу) на вологих луках, серед чагарників, у світлих лісах, іноді як бур'ян на полях.
Сировина. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Lini cathartici), зібрану під час цвітіння рослин. Сушать траву в затінку на відкритому повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава льону проносного містить гірку речовину ліній (0,5%), глікозид лінамарин, смолисті речовини (2%) та ефірну олію (0,15%).
Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині льон проносний відомий своїми проносними і сечогінними властивостями. Зважаючи на це, настій трави його використовують при запорах, водянці, нирковокам'яній хворобі. Слід пам'ятати, що тривале, а особливо надмірне вживання препаратів цієї рослини може спричинити отруєння.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (2 чайні ложки сировини на 400 мл окропу) п'ють по 2 склянки на день ковтками;