Посіви льону під час цвітіння нагадують неспокійне озеро, в якому відбивається блакитне небо. Льон — одна з найдавніших культур, що використовується людиною для отримання волокна, медичних, технічних та кормових потреб. У Єгипті, Сирії і Палестині лляні тканини виготовляли ще у V—III тисячоріччі до н. е. Мумії єгипетських фараонів обгортали лляними бинтами, просоченими пахучими оліями. В Європі залишки лляних тканин, знайдені при розкопках, датуються III тисячоріччям до н. е., а насіння льону, частини прядок і відбитки тканин, знайдені при археологічних пошуках у Вологодській області, належать до II тисячоріччя до и. е. У XXIII століттях н. е. льон увійшов до вжитку Давньої Русі, а трохи пізніше Новгород і Псков стали центрами вирощування та торгівлі льоном.
Дикорослий культурний льон невідомий. Вважають, що він, швидше за все, походить від льону вузьколистого (L. angustifolium), який у давнину вирощували у Середземномор'ї. Можливо, це стійкий гібрид декількох видів багаторічних льонів.
Сучасний культурний льон поділяють на три групи: льони-довгунці, льони-кучерявці, льоии-рошенці. Усі вони однорічні рослини, проте розрізняються за розмірами і призначенням. Якщо льон-довгунець вирощують винятково для отримання волокна, а льон-кучерявець — як олійну рослину, то льони-рошенці використовують в обох випадках. Вони займають проміжне положення між довгунцем та кучерявцем.
Що ж таке льон з ботанічної точки зору? Це трав'янистий однорічник 70-130 см (льон-довгунець) або 20-70 см (льон-кучерявець) заввишки. Льон-рошенець за висотою займає проміжне положення між цими двома формами. Усі групи чи форми льону належать до одного виду. Стебло рослини пряме, зверху розгалужене. Листки голі, довгасті, загострені, цілокраї, з трьома жилками. Квітки великі, правильні, діаметром 12-15 мм, частіше небесно-сині, рідко рожевуваті чи білуваті, пелюстки злегка зарубчасті з країв. Цвіте льон у червні-серпні. Плід — округла коробочка з п'яти частин на 10 насінин. Насіння плоске, блискуче, коричневе, рідше світле. Дозріває до кінця вересня. Інколи культурний льон дичавіє: трапляється у посівах вівса як бур'ян, а також по краях полів, галявинах, луках та схилах (рідко).
Лляне насіння й олію застосовують у науковій медицині, а надземну частину використовують народні цілителі, заготовляють її під час цвітіння. Насіння льону відпускають у спеціалізованих аптеках, термін його зберігання — 3 роки.
Насіння рослини містить слиз (до 12%), глікозид лінамарин, жирну олію, до складу якої входять гліцериди жирних кислот.
Лляне насіння — один з найкращих м'яких проносних засобів. Під час набухання у шлунково-кишковому тракті воно подразнює слизову оболонку кишечнику й активізує його перистальтику. Крім того, препарати насіння льону мають обволікаючу та протизапальну дію завдяки великій кількості слизу. При запаленні слизової оболонки органів дихання, травного тракту, органів сечовиділення, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, харчових отруєннях і запорах їх призначають для прийому внутрішньо. Лляну олію рекомендують для внутрішнього вживання при спастичних запорах, дизентерії, сечокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, геморої, порушеннях ліпідного (жирового) обміну та атеросклерозі.
Настій надземної частини рослини у народній медицині призначають при захворюваннях нирок і сечового міхура як сечогінний засіб. Свіжі потовчені листки прикладають до фурункулів для прискорення їхнього дозрівання. Лляну олію застосовують для стимуляції загоєння ран, а для лікування забитих місць її змішують із сирими яйцями.
З олії виробляють препарат лінетол — для профілактики та лікування атеросклерозу. Лікування проводять 4-5 курсами з перервами на 2-3 тижні. Тривалість терапевтичного курсу — 1-1,5 місяця. Препарат протипоказаний при проносах й у разі посилення болю при супутньому холециститі. Зовнішньо лінетол також використовують для лікування забитих місць.
З лляного волокна отримують різноманітні тканини — від брезенту до батисту. Насіння рослини містить до 30-47% леткої жирної олії. З нього виробляють оліфу, лаки та олійні фарби. Незамінна лляна олія й у виробництві лінолеуму (в перекладі "лінолеум" означає "лляна олія"), штучної шкіри і мила. Макуху після видобування олії використовують як корм для молодняку великої рогатої худоби.
Настій сухої трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
Слиз насіння. 1 частина цілого насіння на 30частин окропу. Збовтують протягом 15 хв., проціджують і віджимають. Приймають по 1/4 склянки тричі на день за півгодини до їди. Готують препарат безпосередньо перед вживанням (курс лікування — 2-3 тижні).
Свіжа лляна олія. Приймають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день.
Лінетол. Приймають по 1,5 столової ложки перед їдою чи під час їди 1 раз на день.
Суміш олії льону та сирих яєць (зовнішнє). 1 склянка лляної олії, 4 сирих яйця. Ретельно перемішують. Для лікування забитих місць та опіків.