Коли ми чуємо про орхідеї, то відразу уявляємо вологий тропічний ліс з екзотичними квітами, що звисають з дерев. Яке буяння кольорів та форм! Тропічні орхідеї можна побачити в оранжереях ботанічних садів, і навіть у квіткових магазинах. Проте і в наших лісах їх, хоча набагато скромніших за кольором та формою, не так вже й мало — близько чотирьох десятків видів.
Любка дволиста — одна з найпоширеніших та найпримітніших наших орхідей. Є, звичайно, і гарніші, наприклад, венерині черевички, але любка тендітна, ароматна (особливо сильно пахне вночі), за що у народі її справедливо називають нічною фіалкою.
Це багаторічна трав'яниста рослина, з видовженими бульбоподібними кореневищами.
Стебло любки прямостійне, голе, ребристе; біля основи — з бурими піхвами. Висота рослини 20-50 см. Прикореневі листки великі, супротивні, еліптичні, голі, звужені в крилатий черешок; стеблові — дрібні, чергові, ланцетні. Квітки неправильні, складної будови, двостатеві, досить великі, білі чи зеленкуваті, зібрані у рідку верхівкову китицю. Цвітуть у червні-липні, зазвичай після цвітіння конвалії.
Раніше кореневищні бульби заготовляли з лікарською метою. Зараз це суворо заборонено. Вважають, що цю орхідею можна розводити на плантаціях в умовах, близьких до природних. Проте навіть при дуже акуратному вилученні рослини і перенесенні її на нове місце вона зазвичай гине. Уся справа в тому, що любка утворює складний комплекс з ґрунтовими грибами, бактеріальною флорою та певними породами дерев.
З кожним роком стає дедалі менше нічних красунь. Тому в цьому нарисі ми не даємо способів її заготівлі та застосування. Найбільша користь для людини і цієї рослини — побачити любку у вечірньому лісі, відчути неповторний аромат і... не чіпати її!
Любку дволисту занесено до Червоної книги України.