Заходень з Далекого Сходу та Японських островів, цей вид лілії широко вирощують у культурі. Рослину розводять у відкритому грунті на присадибних ділянках, вирощують у кімнатах. Це багаторічна цибулинна рослина. Цибулина лілії ланцетолистої біла, конічна. Стебло прямостійне, нерозгалужене, заввишки до 2 м. Листки цілокраї, еліптичноланцетні. Квітки правильні, двостатеві, великі (до 10 см у діаметрі), оранжеві з чорними цятками, у пірамідальних суцвіттях, цвітуть у липні-серпні. Плід — коробочка. На батьківщині лілія ланцетолиста росте на вологих лісових галявинах та біля водойм.
З лікарською метою рослину використовують тільки у народній медицині та гомеопатії. У надземній частині містяться сапоніни, а у цибулинах — алкалоїди.
Народні цілителі давно помітили лікарські властивості цієї рослини. Лілія відома як болезаспокійливий, кровоспинний, сечогінний та ранозагоювальний засіб. Внутрішньо приймають відвар цибулин, який тонізує, зупиняє кров, регулює менструації, а також виявляє відхаркувальну дію. Для прискорення дозрівання наривів зварені у молоці цибулини лілії прикладають до хворого місця. В гомеопатії препарати зі свіжих квіток рослини використовують як матковий засіб.
На Далекому Сході місцеве населення вживає цибулини лілії в їжу. Їх очищують і їдять сирими, варять у молоці, а висушені розмелюють на борошно, яке використовують для приготування різних поживних страв. Особливо багато поживних речовин у цибулинах восени.
Відвар цибулин. 15 г сировини на 200 мл окропу. Кип'ятять 3-5 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день.