Одно- або дворічна трав'яниста шорстковолосиста рослина родини макових. Стебло прямостояче або висхідне, просте або галузисте, 15—40 см заввишки. Прикореневі листки довгасті, з коротким черешком, стеблові — видовженояйцевидні, сидячі. Квітки правильні, пелюстки — оранжеві, жовті або яскраво-червоні, з темною плямою біля основи. Плід — коробочка, завдовжки 10—25 см. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте на полях, у посівах, при дорогах, по крейдяних відслоненнях, на щебенистих схилах здебільшого в Лісостепу, Степу та в Криму; заноситься в південні райони Полісся.
Заготівля і зберігання. Збирають надземну частину під час цвітіння рослини (Herba Glaucii flavi), зрізуючи серпом або ножем, уникаючи виривання рослини з коренем, особливо на піскуватих місцях. Сушать, розстеливши тонким шаром, у приміщенні з доброю вентиляцією або на сонці, коли сировина ще досить волога. На ніч траву ховають у приміщення. Штучне сушіння проводять при температурі 55—70°. Сухої сировини виходить 20%. Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях без доступу прямого сонячного проміння. Рослина є сировиною для одержання алкалоїду глауцину. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Трава (Herba Glaucii corniculatae) містить близько 0,5% алкалоїдів (коридин, коптизин, берберин, протопін, сангвінарин, хелідонін та інші). В коренях є алкалоїди протопін, хелеритрин і сангвінарин та гіркота глаукопікрин.
Фармакологічні властивості і використання. Трава виявляє седативну та сечогінну дію. Були спроби використовувати її при діабеті й неврастенії. В народній медицині листя, квітки та сік, змішані з борошном і медом, використовувалися для обробки гнійних ран, а насіння — як послаблюючий засіб.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — 1 столову ложку насіння натщесерце в невеликій кількості води.