Вічнозелене, до 30 м заввишки дерево родини магнолієвих. Листки черешкові, чергові, шкірясті, еліптичні або обернено-яйцевидні, цілокраї, зверху голі, блискучі, зісподу — короткоіржавоопушені. Квітки двостатеві, великі (до 20 см у діаметрі), запашні, одиничні, верхівкові; пелюстковидні листочки оцвітини кремово-білі, розміщені колами. Плід — шишковидна багатолистянка; насінини великі, червоні, звисають із плодиків на нитках. Цвіте з травня до вересня.
Поширення. Походить з Північної Америки. В Південному Криму вирощують у парках як декоративну рослину.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Magnoliae grandiflorae), яке заготовляють протягом усього періоду цвітіння рослини і сушать у затінку на відкритому повітрі. Штучне сушіння проводять при температурі до 60°. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. У листі магнолії великоквіткової є алкалоїди (до 0,14%), рутин і інші флавонові глікозиди (0,24%), ефірна олія (до 0,6%), до складу якої входять ефіри, спирти, феноли, цинеол, цитраль і суміш сесквітерпенів.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати магнолії великоквіткової мають виражені гіпотензивні властивості, пов'язані з наявністю в рослині алкалоїдів та ефірної олії. Зниження артеріального тиску супроводиться сповільненням ритму серця, зменшенням болів у ділянці серця, покращенням загального самопочуття хворих. Препарати ефективні при лікуванні гіпертонічної хвороби в початковій стадії. Внутрішнє застосування магнолії потребує обережності (рослина отруйна). Як зовнішній засіб настій листя магнолії використовують у народній медицині для миття голови при випаданні волосся.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — екстракт із листя (готують на спирті у співвідношенні 1:1, настоюють 7 днів, проціджують) по 20—30 крапель 3 рази на день протягом 3—4 тижнів (повторний курс лікування проводять через 1—2 місяці).
Зовнішньо – настій листя (3 столові ложки сировини на 1 л окропу, настоюють 1 добу в закритій посудині, проціджують) для миття голови 1 раз на тиждень.