Напівкущ заввишки 1-2 (інколи до 3) м. Стебла з тонкими шипами; зелені, червоні чи фіолетові. Листки непарноперисті, з 3-5-яйцеподібними листочками. Квітки білі чи зеленувато-білі, утворюють китицеподібні чи щиткоподібні суцвіття. Цвіте рослина у червні, плодоношення — у липні-серпні. Плід — червона чи жовта соковита кістянка, точніше сукупність кістянок. Росте малина у лісах, на лісових згарищах і вирубках, узліссях і схилах ярів, кам'янистих осипах і берегах річок, струмків, у вологих місцях середньої смуги Росії. У горах поширена до субальпійського пояса. В Україні у дикорослому стані зростає в усіх лісових районах, на півночі лісостепової зони у лісах, серед чагарників, на лісових заплавних луках. Дикоросла малина — родоначальниця усіх культурних сортів.
Лікарська, харчова і медоносна рослина. Сушені плоди застосовують у науковій медицині, а листки і квітки використовують народні цілителі.
Для медичних потреб збирають плоди в міру їхнього дозрівання, перебирають і звільняють від квітконіжок, пров'ялюють на повітрі, а потім сушать при температурі 35-40 °С. Зберігають сушені плоди протягом двох років. Їх відпускають у спеціалізованих аптеках. Листки і квітки збирають у травні-червні, сушать під укриттям на відкритому повітрі.
Свіжі плоди малини містять до 5,7% (за іншими даними — до 9,5%) цукрів (глюкози, сахарози, фруктози), органічні кислоти (яблучну, винну, лимонну, саліцилову, мурашину), пектинові речовини, вітаміни В2, С, нікотинову та фолієву кислоти, флавоноїди, дубильні речовини, мікро- та макроелементи. Листки і квітки містять дубильні речовини, флавоноїди, цукри, органічні кислоти, вітамін С і різні мінеральні солі. Насіння (кістянки) багаті на жирну олію (до 22%).
У науковій медицині використовують свіжі та сушені плоди малини. Свіжі ягоди малини — дієтичний продукт, особливо корисний при атеросклерозі, анемії, гіпертонічній хворобі і цукровому діабеті. Вони поліпшують травлення, збуджують апетит, полегшують стан хворих при екземах різного походження. Зі свіжих плодів виробляють сироп, який застосовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушеної малини має потогінні та протизапальні властивості, його вживання корисне при застудних захворюваннях. Сушені ягоди входять до складу багатьох потогінних чаїв.
Плоди малини протипоказані при подагрі та нефритах.
Народна медицина використовує рослину значно ширше. Вважають, що листя малини має в'яжучі, протизапальні, антитоксичні, кровоспинні та кровоочисні властивості. Настій листків у народі п'ють при захворюваннях органів дихання, кашлі та гарячкових станах, проносах, ентероколітах, шлункових кровотечах, геморої та надмірних менструаціях. Зовнішньо настої листків використовують для полоскань при стоматитах, фарингітах та ангінах, а також для примочок і зрошень поверхні тіла при шкірних хворобах.
Настій квіток приймають внутрішньо при гарячці та геморої, а зовнішньо застосовують для промивання очей при кон'юнктивітах і блефаритах.
Свіжі ягоди споконвіку вживають у їжу. Вони ароматні, мають високі харчові якості. Їдять малину свіжою, з молоком і вершками, готують варення, киселі, сиропи, мармелад та пастилу.
Бджоли, збираючи малиновий нектар, переробляють його у високоякісний світлий мед. Медова продуктивність дикорослих заростей малини — до 150 кг з 1 гектара.
Настій сушених листків. 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають гарячим по 2 склянки за один прийом як потогінний засіб.
Настій листків. 2 столові ложки сухих листків на 500 мл окропу, настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.
Настій квіток. 20 г сировини на 200 мл окропу. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.