Багаторічна кореневищна трав'яниста рослина з характерним запахом кумарину. Стебло чотиригранне, заввишки 15-40 см. Листки маренки сидячі, розташовані кільчасто, по 8 у кільці, мають з країв шипики. Квітки зібрані на верхівці стебла трьома півзонтичними суцвіттями, білі чи рожевуваті. Цвітуть у червні-липні. Плід сухий, розпадається на два горішки. Росте маренка зазвичай у темнохвойних, мішаних і листяних, вологих і тінистих лісах у середній смузі Росії, а також у південних районах Західного і Східного Сибіру. На території України зростає у широколистяних лісах на Поліссі, Розточчі-Опіллі, у Карпатах і горах Криму, в лісостеповій зоні.
Для лікарських потреб використовують траву маренки. Заготовляють рослину в період бутонізації і на початку цвітіння. Надземну частину зрізають і швидко сушать під укриттям на відкритому повітрі чи у добре провітрюваних приміщеннях.
Трава рослини містить кумарини, флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С (50-87 мг%). Застосовують її тільки у народній медицині.
Настої маренки ефективно впливають на загальний обмін речовин, діють заспокійливо, регулюють роботу серця, стимулюють потосечо- і жовчовиділення, мають антисептичні та ранозагоювальні властивості. Добре допомагають настої трави при різних неврозах, безсонні, істеричних нападах і Гострих катарах кишечнику, усувають набряки, їх також призначають при водянці. Зовнішньо траву використовують для лікування ран, виразок і різних гнійничкових висипань на шкірі.
Листки і стебла рослини у свіжому і сухому вигляді додають у салати (у невеликій кількості, оскільки рослина має токсичні властивості), компоти, торти. У деяких країнах настоєм маренки ароматизують вина.
Настій трави. 2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/3 склянки 3 рази на день.
Необхідно точно дотримуватися дозування препаратів маренки.