Багаторічна трав'яниста білувато-повстиста з приємним запахом рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі або підведені, прості або у верхній частині розгалужені, 50—120 см заввишки. Листки шкірясті, цілісні, видовженоеліптичні, тупі, по краю зарубчасто-зубчасті; нижні й середні — черешкові, верхні — сидячі. Квітки трубчасті, жовті, у невеликих (до 7 мм у діаметрі) кошиках, які утворюють негустий щиток. Інколи спостерігається утворення і язичкових квіток, вони білого кольору. Плід — сім'янка. Цвіте у серпні—вересні.
Поширення. Походить з Південної Європи. На території України вирощують як овочеву рослину; часом дичавіє.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву маруни, яку зрізають під час цвітіння рослини на висоті 12—15 см від поверхні грунту і сушать під укриттям на вільному повітрі. Зберігають у щільнозакритих банках чи бляшанках.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава маруни великої містить до 0,4% ефірної олії, основними складовими частинами якої є парафін та різні кетони.
Фармакологічні властивості і використання. Настій трави маруни великої використовують як седативний, спазмолітичний (при болісних менструаціях), протисудомний, вітрогінний, дезинфікуючий, антигельмінтний і як такий, що стимулює виділення шлункового соку, засіб. Свого часу видатний природознавець К. Лінней вважав маруну радикальним засобом, який знешкоджує наркотичну дію опію. Зовнішньо, як антисептичний засіб, настій трави маруни великої використовують для компресів при травматичних ушкодженнях шкіри. Рослину використовують як інсектицидний засіб для знищення комах і побутових паразитів. Використовують маруну і як пряну приправу до страв, для ароматизації харчових продуктів, у соліннях і овочевих консервах.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (6—10 г сировини на 200 мл окропу) по 150 мл чотири рази на день.
Зовнішньо — настій трави подвійної міцності (20 г сировини на 200 мл окропу) для компресів.