Материнка серед корисних представників флори займає особливе місце. Вона має численні лікарські та пряно-смакові властивості. Але це ще не все: материнка — чудовий медонос, виняткова за корисними якостями рослина.
Цей трав'янистий багаторічник родини Губоцвітих досягає висоти 90 см. Стебло рослини прямостійне, чотиригранне (як, зрештою, й в інших представників родини). Листки супротивні, довгастояйцеподібні, цілокраї. Квітки бузково-рожеві, рідше білуваті, дрібні, неправильні, розташовані у пазухах верхівкових листків, утворюють щиткоподібні суцвіття. Цвітуть у липні-серпні. Росте материнка в Європейській частині Росії, південній частині Сибіру, на Кавказі. Типові місця зростання — сухі степи, луки, зарості чагарників. В Україні трапляється по всій території на степових і кам'янистих схилах, серед чагарників, у розріджених березових і хвойних лісах, на узліссях, вирощується як лікарська і пряна рослина.
Заготовляють материнку на початку цвітіння, зрізуючи вкриті листям верхівки стебел завдовжки 20-30 см разом із суцвіттями.
Зібрані частини рослин зв'язують у пучки й сушать, розвішуючи у провітрюваному затемненому приміщенні. Після висушування траву обмолочують і відділяють квітки та листя від стебел. Для приготування ліків сировина придатна не більше одного року, а свої пряно-смакові властивості вона зберігає протягом двох років. Брикети трави материнки відпускають у спеціалізованих аптеках.
До складу надземної частини рослини входять ефірна олія, дубильні речовини, вітамін С (до 500 мг%). Основний компонент ефірної олії — тимол.
Материнка заспокоює нервову систему, посилює секрецію травних і потових залоз, виявляє відхаркувальну дію. Використовують препарати рослини також як болезаспокійливі, протизапальні та антимікробні засоби. Настій трави стимулює перистальтику кишечнику і секрецію жовчі, сприяє скороченню гладкої мускулатури матки, збільшує виділення сечі, регулює менструальний цикл. Призначають його при захворюваннях органів дихання (кашлюку, бронхітах), поганому травленні, особливо при колітах та ентероколітах, що супроводжуються запорами і метеоризмом. Допомагає цей засіб також при підвищеній збудливості, безсонні та пригніченому настрої.
Зовнішньо настої трави використовують для компресів і примочок при фурункульозі, набряках, висипаннях на шкірі, полощуть горло при запаленнях. Їх також застосовують для промивання ран, миття голови при мігренях та облисінні. Ванни з настоєм трави допомагають при сверблячій екземі й дитячому діатезі (золотусі). У народній медицині при запамороченні та непритомності дають понюхати суху траву рослини, розтерту на порошок.
Вживання препаратів материнки внутрішньо протипоказане при вагітності та підвищеній секреторній діяльності шлунка.
Як пряність використовують верхню частину рослини з листками та квітками. Розтираючи у порошок, її додають до овочевих і м'ясних бульйонів, супів, соусів (на кінчику ножа), посипають смажене, тушковане і печене м'ясо. Материнка надає цим стравам неповторного аромату. Звідси походить її народна назва. На Русі рослину додавали у квас та пиво, які набували аромату та пікантного присмаку й одночасно зберігалися від прокисання (значну роль у цьому відіграє тимол, що міститься у траві, він пригнічує небажані мікробіологічні процеси).
Відома материнка як пряність і за кордоном, правда, там вона зветься орегано. Незамінна вона в іспанській, італійській і мексиканській кухнях, обов'язково входить до складу різних пряних сумішей. Справжньої піци без материнки не приготуєш! У Франції траву додають до грибних страв, особливо вона підкреслює смак печериць.
Медова продуктивність заростей материнки — 70-150 кг з 1 гектара. Бджолині сім'ї за добу збільшують вагу вуликів у середньому на 2 кг, коли працюють на плантаціях рослини. Мед з материнки бурштиновий, із зеленкуватим відтінком, ароматний, дуже смачний, кристалізується у білу дрібнозернисту масу.
Парфумерна промисловість теж не може обійтися без цієї чудової рослини: відому туалетну воду і мило Lorigan ароматизують ефірними оліями, видобутими з материнки. Мило, крім того, має бактерицидні властивості.
Настій трави. 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають теплим по 1/2 склянки двічі на день за 15 хв. до їди. Цей настій також використовують для примочок, компресів і полоскань. Для ванн його готують із розрахунку 10 столових ложок сировини на 10 л води.