У широколистяних і мішаних лісах європейської частини Росії, Заураллі серед чагарників і на лісових галявинах у другій половині квітня — на початку травня інколи можна побачити незвичайну рослину. Квіти у неї спочатку рожеві, потім фіолетові, бузкові чи сині. Це один з найперших ранніх первоцвітів — медунка темна. Забарвлення квітів залежить від їхнього віку і пов'язане з перетвореннями антоціанових пігментів. В Україні рослина зростає у мішаних і листяних лісах, серед чагарників у лісових та лісостепових районах, рідко — у степовій зоні.
Медунка — трав'янистий багаторічник із прямостоячим стеблом заввишки 15-30 см. Уся рослина вкрита шорсткуватим опушенням, м'яка на дотик. Листки медунки прості, цілокраї, черешкові; стеблові — сидячі.
Квітки правильні, дещо нагадують дзвоники, зібрані у завійки, що утворюють рідкі китицеподібні суцвіття.
Цілющі властивості має трава, зібрана у період цвітіння. Усі частини рослини містять дубильні речовини, слизи, вітаміни, різні мікро- та макроелементи.
Використовують медунку тільки у народній медицині. Препарати, отримані з трави рослини, мають кровоспинні, протизапальні, ранозагоювальні, в'яжучі та пом'якшувальні властивості. У вигляді настоїв їх часто застосовують як відхаркувальний засіб, а також при діатезі (золотусі), кровотечах різного походження, шлунково-кишкових захворюваннях, в тому числі й при проносах. Настоєм трави медунки промивають гнійні рани і виразки.
Молоді очищені стебла і пелюстки квітів рослини додають у весняні вітамінні салати, а в Англії медунку спеціально розводять як городню культуру і вживають в їжу її прикореневі листки.
Медова продуктивність медунки найбільш висока серед ранньовесняних медоносів — до 100 кг з 1 гектара. Недарма у рослини така назва!
Настій трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 3-4 рази на день. Зовнішньо настій використовують для промивань і примочок.