Багаторічний кущистий лишайник родини уснеєвих. Слань лишайника прямостояча або звисла, м'яка, 10—20 см завдовжки. Лопаті слані вилчасторозгалужені, досить широкі, морщинисті, складчастохвилясті чи бородавчасті, зверху жовтуваті або сіро-зелені, зісподу — бліді, місцями світло-рожеві, з загорнутими донизу краями. Органи вегетативного розмноження (соредії) розміщені на загорнутих краях лопатей, мають вигляд дрібних білих цяток. Плодові тіла (апотеції) 2—10 мм у діаметрі, коричневі або червоно-коричневі, матові, розміщені розріджено на верхній частині слані або на закінченнях лопатей.
Поширення. «Мох» дубовий як епіфіт росте в лісових і на півночі лісостепових районів України в старих тінистих лісах на стовбурах і товстих гілках різних дерев (дуб, клен, липа, ясен тощо).
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують слань лишайника (Lichen quercus). Заготовляють слань увесь рік, але найкраще влітку, коли є змога швидко і якісно сушити зібрану сировину. Слань знімають з гілок руками або зшкрібають ножем, очищають від сторонніх домішок, розстилають тонким (5—7 см завтовшки) шаром на папері або тканині й сушать проти сонця або в теплому приміщенні, періодично помішуючи. Можна сушити в сушарках при температурі, не вищій за 60°. Сухої сировини виходить 76—77%. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Слань лишайника містить евернієву кислоту та її ефіри, уснінову кислоту, смоли, віск, жири та слизисті речовини.
Фармакологічні властивості і використання. «Мох» дубовий має пом'якшувальні, антимікробні, протизапальні й легкі проносні властивості, збуджує апетит. Настій слані «моху» дубового п'ють при кашлі, астмі, хронічному запорі, в разі відсутності апетиту. «Мох» дубовий широко використовують у парфюмерному виробництві.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, варити 5 хвилин, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди.