Багаторічна трав'яниста рослина родини молочайних. Стебло прямостояче, голе, сизувате, 30—60 см заввишки. Листки цілісні, чергові, широколанцетні, з 3—5 жилками, шкірясті, тупі, з невеличким верхівковим вістрям. Квітки різностатеві, однодомні, без оцвітини; одна маточкова квітка та 10—12 тичинкових квіток оточені чашечковидним покривальцем і утворюють невеличкі суцвіття, подібні до квітки. Головних променів суцвіття 7—13. Плід — трилопатевий тригорішок. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Молочай степовий росте в Лісостепу й Степу на відслоненнях, степах і степових схилах.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву і коріння. Заготовляють сировину під час цвітіння рослини. Вживають траву й коріння рослини (так само, як і молочний сік) свіжими або сушать.
Хімічний склад молочаю степового близький до хімічного складу молочаю городнього.
Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині молочай степовий використовують як послаблюючий, сечогінний і глистогінний засіб. Є відомості про застосування його у народній медицині при ракових пухлинах. Як зовнішнім засобом препаратами молочаю степового лікують хвороби шкіри. Соком рослини виводять бородавки, мозолі та плями на обличчі.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар (2 г сухого коріння на 200 мл окропу) або настій (4—5 г сухої або 6—8 г свіжої трави на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 2—4 рази на день як сечогінний засіб.
Зовнішньо — настій трави або відвар коріння у вигляді ванночок для лікування екземи.
Молочай степовий — отруйна рослина. Передозування небезпечне!