М'ята водяна - мята водяная

М'ята водяна (Mentha aquatica);мята водяная

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло вис­хідне, чотиригранне, опушене або майже голе, галузисте. 20—80 см заввишки. Листки супротивні, че­решкові, яйцевидні або довгасто-яйцевидні, при основі округлоабо широко-клиновидні, на вер­хівці тупувато-загострені, пилчас­ті, голі або опушені. Квітки дріб­ні, волосисті, у кільцях, які розмі­щені у пазухах приквіткових лист­ків, що не перевищують кілець, і утворюють на верхівці стебла суцвіття у вигляді кулястих або овальних головок; чашечка пра­вильна, віночок рожевий або ро­жево-ліловий, майже правильний, лійковидний, з 4-лопатевим відги­ном. Плід складається з 4 одно­насінних горішковидних часток. Цвіте з липня по вересень.

Поширення. М'ята водяна росте по всій території України (в Кри­му рідко) на берегах водойм і у во­ді на мулуватих грунтах.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують траву м'яти водяної (Herba Menthae aquaticae), яку заготовляють під час цвітіння рослини, зрізуючи в першій половині дня облистнені частини стебла. Зібрану траву су­шать під укриттям на вільному повітрі або в провітрюваному при­міщенні. Сухої трави виходить 14—15%. Готову сировину збе­рігають у добре закритих банках або бляшанках. Строк придатно­сті — 1 рік.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Сушена трава м'яти водяної містить ефірну олію (до 1%), дубильні речовини (7%), ліноленову, лінолову, масляну, міристинову, пальмітинову та ін­ші кислоти й нітрат калію. Голов­ними складовими частинами ефір­ної олії є вільний ліналоол (бл. 36%), ліналілацетат (бл. 10%), карвон та сесквітерпени. Ментолу в ефірній олії м'яти водяної немає.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині м'ята водяна застосовується май­же так само, як і м'ята перцева. Найчастіше настій трави м'яти водяної вживають як жовчогінний засіб, при шлунково-кишкових розладах, при болях і спазмах у шлунку й кишечнику, при метео­ризмі й проносах та при серцебиттях. При болях у шлунку м'ята водяна вважається ефективні­шою за м'яту перцеву. Зовнішньо, у вигляді мазі, м'яту використо­вують для гоєння ран та лікуван­ня ерозій шийки матки.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (2 сто­лові ложки сировини на 200 мл окропу) по 1 склянці на день ковтками (пити теплим!).