Багаторічна трав'яниста коротко-волосиста рослина родини губоцвітих. Стебло висхідне, розгалужене, 50—120 см заввишки. Листки супротивні, короткочерешкові, прості, яйцевидні, по краю зарубчасто-пилчасті, зморшкуваті. Квітки з лінійно-шиловидними приквітками, двостатеві, неправильні, в пазушних півзонтиках, що утворюють несправжні кільця, які на кінцях стебла та гілок зближені; віночок бруднувато-рожевий, зрідка білий, волосистий, з трубочкою, не довшою за чашечку, двогубий; верхня губа довгаста, трохи шоломовидна, дволопатева, виїмчаста, нижня — трилопатева, з великою, обернено-серцевидною лопаттю. Чашечка з 10 жилками, 7—10 мм завдовжки; зубці її ланцетні, 2—4 мм завдовжки, відтягнуто-загострені, відстовбурчені, з жорстким вістрям, у 2—2,5 рази коротші за трубочку. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часточок. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. М'яточник чорний росте майже по всій території України на засмічених місцях, біля доріг, по ярах, на схилах.
Сировина. Для лікарських потреб використовують траву м'яточника (Herba Ballotae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать сировину під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава м'яточника містить ефірну олію, гіркі й дубильні речовини, пектини та яблучну кислоту.
Фармакологічні властивості і використання. Показання до призначення м'яточника чорного збігаються з показаннями для шандри звичайної або меліси лікарської, але з фармацевтичною метою змішувати або заміняти одну рослину іншою не можна. Найчастіше м'яточник використовують як седативний, спазмолітичний і тонізуючий засіб. Настій трави або порошок вживають при станах надмірного нервового збудження, іпохондрії, безсонні, зумовленому нервовим напруженням та нав'язливими думками, при спазмах шлунка і шлункового тракту, болісних менструаціях, вазомоторних розладах. Зовнішньо, як болетамувальний засіб, траву м'яточника використовують для ванн при ломоті в суглобах і м'язах, для припарок при ревматизмі, ішіасі тощо.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо —настій трави (10 г сировини настоюють 20 хвилин на склянці окропу) по три чверті склянки 2— 4 рази на день;
порошок з трави приймають по 1г з водою 2—4 рази на день.
Зовнішньо — розпарену траву загортають у марлю і прикладають до хворих місць;
відвар трави (100 г сировини на 2 л окропу, варити 5—10 хвилин) для лікувальної загальної ванни (температура води 36—39°, тривалість процедури 15—20 хвилин, приймати 2—3 рази на тиждень до настання терапевтичного ефекту).