Наперстянка зовні виглядає як декоративна рослина. Інколи навіть дивно бачити її у природних умовах — ніби хтось навмисно посадив у лісі чи на узліссі садову рослину. Вона однаково ефектна як у лісі, так і на присадибній ділянці. Люди поважають наперстянку за її своєрідну красу і потужну лікарську дію.
Наперстянка великоквіткова — трав'янистий багаторічник заввишки до 120 см. Уся рослина вкрита залозистим опушенням. Нижні листки короткочерешкові, світло-зелені, довгасто-ланцетні, пилчасті з країв чи цілокраї, завдовжки до 25 см, а завширшки до 7 см. Верхні листки ланцетні, завдовжки до 4 см. Численні дзвоникоподібні, жовто-бурі, пониклі квітки зібрані у довгу однобічну китицю. Буруватий відтінок квіток залежить від їхнього жилкування (бурі жилки). Хоча за ботанічною термінологією квітки наперстянки мають дзвоникоподібну форму, найбільше вони нагадують наперстки — звідси й пішла назва цієї чудової рослини. Цвіте вона у червні. Плід — густоопушена коробочка.
Наперстянка зазвичай росте на узліссях, серед чагарників, у хвойно-широколистяних і листяних лісах Європейської території Росії й у Західному Сибіру. В Україні зростає на Поліссі, у Карпатах та північній частині лісостепової зони. Рідну сестру наперстянки великоквіткової — наперстянку пурпурову (D. purpurea) частіше розводять на присадибних ділянках завдяки більшій декоративності та різним відтінкам пурпурного кольору її квітів.
Завдяки цінним лікарським властивостям наперстянку введено в культуру. її вирощують у спеціальних господарствах на плантаціях.
Для приготування лікарських препаратів використовують листя рослини, але без черешків. Зазвичай сировину збирають двічі на рік: на першому році — у кінці літа, коли листки досягнуть «промислової» довжини 20 см, і восени (не пізніше вересня). У рослин другого року вегетації листки заготовляють у фазі утворення пагонів і під час масового цвітіння. Зібране листя одразу сушать, спочатку при температурі 55-60 °С протягом півгодини, а потім досушують при 40 °С. Зберігають сировину до двох років, періодично контролюючи придатність, і обов'язково у сухому місці, оскільки при зволоженні знижується її біологічна активність.
Листки наперстянки містять серцеві глікозиди, які при зберіганні під дією ферментів перетворюються на інші сполуки: дигітоксин, гітоксин і стероїдні сапоніни — дигітонін, дигонін і гітонін. У листках є також флавоноїди, холін, органічні кислоти та інші сполуки.
Основні діючі речовини рослини — серцеві глікозиди. Найбільш активні з них — дигітоксин та гітоксин. Особливістю дії глікозидів зазначених видів наперстянки є здатність посилювати скорочення серцевого м'яза, водночас зменшуючи їхню кількість. Це поліпшує стан серцевих хворих і збільшує кровонаповнення такого важливого органа, як серце. Дія глікозидів також зумовлює збільшення об'єму крові, який серце викидає в аорту, зростання швидкості кровотоку та зниження венозного тиску. Внаслідок нормалізації кровообігу і розширення кровоносних судин нирок відчутно зростає сечовиділення. Тому серцевим хворим корисні препарати наперстянки — вони зменшують та усувають набряки, викликані серцевою недостатністю. Препарати рослини добре всмоктуються і не руйнуються у шлунково-кишковому тракті. Якщо звичайне вживання внутрішньо неможливе, їх вводять за допомогою клізми. Препарати наперстянки починають діяти через 2-4 год., а максимальний ефект настає через 8-12 год. В організмі вони затримуються протягом 18-21 дня. Лікарі називають рослину королевою серцевих засобів.
Основні показання для застосування глікозидів наперстянки: серцева недостатність різного походження і пароксизмальна тахікардія. Необхідно пам'ятати, що препарати накопичуються в організмі й виявляють токсичну дію, тому їх приймають тільки зі згоди лікаря, суворо дотримуючись дозування, а дітям призначають з особливою обережністю.