Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби нирковидні, знизу виїмчасті, вкриті короткими сосочками. Стебло просте, тонке, гранчасте, 10—30 см заввишки. Листків 3—4; з них 2 зближені, загострені, з кількома поздовжніми жилками, сполученими поперечними жилками; верхні — 1—2 листки невеликі, лінійно-ланцетні, гострі. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, рожево-лілові, без запаху, зібрані в щільний однобічний, 6—20 (24)-квітковий колос. Усі листочки оцвітини однакової довжини, зібрані шоломом; зовнішні — видовженоланцетні, загострені, 6—8 мм завдовжки; внутрішні — лінійні, вужчі за зовнішні. Губа 7—9 мм завдовжки, зверху рясно вкрита дрібними сосочками, глибокотрилопатева, з лінійними боковими та довшого і ширшою середньою лопаттю. Шпорка спрямована донизу, зігнута вперед, від ширшої основи поступово до кінця звужена і на кінці іноді кулевидно розширена, коротша за губу і зав'язь. Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Неотіанта каптурувата — рідкісна, зникаюча рослина. Трапляється на Розточчі — Опіллі, на Поліссі, дуже рідко — в Правобережному Лісостепу. Росте переважно в соснових і мішаних лісах. Занесена до Червоної книги України.
Заготівля і зберігання. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. Одержана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.
Хімічний склад. Бульбокорені містять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Салеп — добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.
Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.