Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульба майже кулясті або еліпсовидні, до 1 см у діаметрі. Стебло просте, 20—45 см заввишки. Листків 4—7; нижні листки широколанцетні, загострені, 5—10 см завдовжки і 1,5—2,8 см завширшки, верхні — дрібніші, при основі обгортають стебло. Квітки неправильні, двостатеві, шестироздільні, зібрані в нещільний, 3—8-квітковий колос; листочки оцвітини розходяться, зовнішні голі, видовженоеліптичні, тупі, з п'ятьма жилками, яскраво-рожеві або білувато-рожеві, внутрішні короткі, з трьома жилками, бархатисто-опушені, тупуваті, зеленуваті або блідо-рожеві. Губа опукла, бархатиста, широкоовальна, трилопатева, темно-пурпурова з широкою квадратною жовтаво-коричнюватою плямою при основі; бокові лопаті губи яйцевидно-трикутні, донизу загнуті, середня лопать губи велика (7—8 мм завдовжки і 8—10 мм завширшки), широкоромбовидна, на кінці з довгим ланцетним загостренням і також загнутим і притиснутим до нижньої поверхні губи придатком завдовжки до 3 мм. Плід — коробочка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Офрис бджолоносна — рідкісна зникаюча рослина. Трапляється дуже рідко в Південному Криму. Росте переважно в світлих лісах, чагарниках та на узліссях. Занесена до Червоної книги України.
Заготівля і зберігання. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. Одержана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.
Хімічний склад. Бульбокорені містять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Салеп — добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.
Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.