Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби майже кулевидні, до 2 см у діаметрі. Стебло просте, 25 (30—60 см) заввишки, при основі з перетинчастою піхвою; вище листків, які скупчені в нижній частині стебла, є 2—3 загострені, зеленаві піхви. Листки видовженоланцетні, нижні інколи майже еліптичні, тупі, до 9 см завдовжки і 2—3 см завширшки, до основи звужені. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, зібрані в рідкий, 3—8-квітковий колос; середній зовнішній листочок оцвітини довгастий, тупий, зовні зеленавий, усередині зеленавий з коричнювато-рожевими краями; бокові зовнішні листочки нерівнобокі, з трьома жилками, зовні зеленаві, всередині вздовж двоколірні (в нижній половині рожевуваті, в верхній, вужчій,— зелені); внутрішні листочки оцвітини язичковидні, з однією жилкою, жовтаві або буруваті, майже голі. Губа без шпорки, 10—15 мм завдовжки і 9—11 мм завширшки, бархатиста, округло-яйцевидна, опукла, цілісна, при основі з двома великими (2,5— 3 мм) волосистими сосочковидними пагорбками, на кінці з маленьким (0,5 мм) трикутним зеленим придатком, темно-фіолетово-бура, з голубим голим знаком у вигляді двох поздовжніх ліній, знизу рожева, з зеленими краями. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Офрис кримська — рідкісна зникаюча рослина. Зрідка трапляється в Гірському Криму (крім яйли) та на Південному березі Криму. Росте здебільшого у світлих лісах, на кам'янистих схилах. Занесена до Червоної книги України.
Заготівля і зберігання. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. Одержана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.
Хімічний склад. Бульбокорені містять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Салеп — добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.
Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.