Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби майже кулясті або еліпсоїдні, 0,8—1,8 см у діаметрі. Стебло просте, 20—45 см заввишки. Нижні листки (їх 2—5) видовжені, тупі або тупо-загострені, 5—10 см завдовжки і до 2 см завширшки, скупчені біля основи стебла; верхні (їх 2) — загострені, зелені, у вигляді піхов, що обгортають стебло. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, зібрані в рідкий, 3 — 8 -квітковий колос; зовнішні листочки оцвітини тупі, бузкові, з трьома зеленими жилками; середній — видовженооберненояйцевидний; бокові — видовжені, нерівнобокі; два верхні внутрішні листочки оцвітини — овально-ланцетні, тупі, з однією жилкою, лілові, на внутрішньому боці бархатисті. Губа трилопатева, бархатиста, чорно-коричнева, з малюнком із синювато-фіолетових плям з жовтою облямівкою; бокові лопаті язичковидні, пригнуті, тупі, зверху несуть по одному тонкому густоволосистому коричневому, з зеленою верхівкою, довгому (5—8 мм) рогу; середня лопать майже округла, велика, на кінці з загнутим догори невеликим тупувато-загостреним придатком завдовжки до 2 мм. Плід — коробочка. Цвіте у березні — травні.
Поширення. Офрис оводоносна — рідкісна зникаюча рослина. Трапляється досить рідко в Гірському (крім яйли) та Південному Криму. Росте у світлих лісах, на кам'янистих схилах. Занесена до Червоної книги України.
Заготівля і зберігання. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. Одержана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.
Хімічний склад. Бульбокорені містять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Салеп — добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.
Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.