Видовий епітет «високий» найбільше відповідає зовнішньому вигляду цієї рослини. Справді, вона міцна й помітна. Висота оману досягає 2 м, нижні листки знизу з повстяним
опушенням, а зверху гладкі, виростають завдовжки до півметра. Квітки зібрані у великі кошики діаметром 6-8 см, які утворюють щиткоподібні суцвіття. Цвіте оман у липні-серпні. Як правило, росте на лісових луках, серед чагарників, по берегах річок, озер, на вологих місцях у середній смузі Росії, південній частині Західного Сибіру. Розсіяно зростає майже по всій території України у подібних місцях. Великими масивами зазвичай не трапляється. Введений в культуру.
Що ж здавна приваблює людину в цій рослині, окрім її розмірів? Виявляється, крім великої надземної частини, оман має ще й розгалужену кореневу систему: кореневище у нього товсте, м'ясисте, з численними довгими коренями. Саме їх і використовують у науковій та народній медицині. Восени кореневища з коренями викопують, миють у холодній воді, ріжуть на шматки (інколи додатково розрізають уздовж), пров'ялюють протягом 2-3 діб у затінку, а потім сушать у добре провітрюваному приміщенні чи у спеціальних сушарках при температурі не вище 40 °С. У вітряну погоду кореневища можна сушити і на сонці. Термін зберігання сировини — 3 роки.
Кореневища й корені містять до 44% полісахариду інуліну та інші речовини. Внаслідок гідролізу під дією кислот інулін переходить у цукор — фруктозу, яка у 1,5-2 рази солодша, ніж звичайний цукор (сахароза). Процес отримання фруктози з кореневищ оману досить складний та трудомісткий.
У науковій і народній медицині лікарські форми, переважно відвари кореневищ оману, застосовують передусім для лікування різних захворювань органів дихання. Вони полегшують відкашлювання харкотиння при застуді, зменшують надмірне виділення слизу з дихальних шляхів. Крім того, відвари кореневищ поліпшують апетит і сприяють травленню, регулюючи перистальтику кишечнику. Вони також сприятливо впливають на загальний обмін речовин, виявляють антимікробну і легку сечогінну дію. При вживанні відвару поліпшується стан хворих на туберкульоз — пом'якшується та заспокоюється кашель, зменшуються катаральні явища. Гарний ефект дає цей препарат при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту (гастритів, колітів, неінфекційних проносів). Допомагає він і при олігоменореї (мізерних менструаціях).
У народній медицині оман застосовують ще й для лікування гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, жовтяниці, водянки, легких форм цукрового діабету, ревматизму, радикуліту, діатезу та різних шкірних захворювань. Відваром кореневищ полощуть ротову порожнину й горло при запаленнях, ним також промивають рани, що довго не загоюються (але не мокнуть!).
Відвар кореневищ. 1 столова ложка подрібненої сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані 15-20 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/2 склянки 2-3 рази на день за 1 год. до їди. При захворюваннях дихальних шляхів та як загальнозміцнювальний засіб.