Багаторічна трав'яниста кореневищна болотна або водяна рослина родини зонтичних. Стебло біля основи потовщене, порожнисте, дуже розгалужене, борозенчасте, 50—150 см заввишки. Занурені у воду листки двічі-тричі перисто-розсічені, з нитковидними кінцевими частками; надводні — двічі-тричі перисторозсічені з колінчасто відігнутою донизу пластинкою і яйцевидними перистонадрізаними частками. Нижні листки довго-черешкові, верхні — короткочерешкові або сидячі. Квітки білі, дрібні, правильні, у складних зонтиках без обгортки. Крайові квітки в зонтичку часто тичинкові. Плід — двосімянка. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Росте по всій території України на болотах і вологих луках, по берегах річок, ставків та озер.
Сировина. Використовують спілі плоди свіжими (Semen Phelandri).
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У плодах омегу водяного є смоли, до складу яких входить енантотоксин, воскові речовини (2,3%), близько 20% жирної олії, галактани, маналін, андрол, фенадрол, 1—2,5% леткої олії, яка на 80% складається з феландрену.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати омегу водяного виявляють потогінну, відхаркувальну, сечогінну та дезинфікуючу дію, зменшують бродіння і метеоризм. Раніше в аптеках з плодів омегу водяного готували екстракти, сиропи та спиртову настойку, які використовували як відхаркувальний засіб при катарах і туберкульозі. В народній медицині омег водяний використовують при хронічному циститі, каменях нирок та сечового міхура.
Лікарські форми і застосування.
Протягом дня 1—3 г порошку з плодів омегу водяного приймають усередину невеличкими порціями з медом;
настій плодів (5—10 г на 1 л води) п'ють по півсклянки 6 раз на день.
Уся рослина отруйна! Особливо небезпечні корені.