Будь-які творіння природи дивовижні. Деякі з них тішать нас своєю красою і витонченістю форм, інші — приваблюють своєю рідкісністю та неповторністю. Омелу не назвеш витонченою чи гарною. Проте при першій зустрічі з нею рослина вражає своєю незвичайністю. Передусім привертає увагу дивний кулястий утвір у кроні звичайних дерев, частіше листяних порід. Мохи і лишайники на стовбурі та гілках дерев — звична картина, але тут усе інакше: лише уважніше роздивившись, можна помітити, що у цієї «кулі» є свої вкриті листям гілки, що відрізняються від деревних, а також квіти і плоди. Але яким чином виросла ця рослина на дереві? Розгадка криється в тому, що омела — напівпаразит, який живиться за рахунок соків рослини-господаря. Виникає запитання: чому напівпаразит? Та тому, що вона ще не втратила здатності до фотосинтезу, на відміну від рослин-паразитів, як петрів хрест, заразиха та деякі інші.
А тепер опишемо омелу докладніше. Це вічнозелений кущ з голими вилчастими гілками, потовщеними у вузлах. Листки супротивні, шкірясті, цілокраї, довгасто-еліптичні, сидячі, жовто-зелені (рідше зелені). Квітки жовті чи жовто-зелені, одностатеві, розташовані по 5-6 у розвилках гілок. Цвітуть у кінці березня — травні. Плід ягодоподібний, білий, однонасінний, з клейкою м'якоттю (на Далекому Сході росте близький вид з червоними плодами — омела забарвлена — V. colomtum). Запилюють омелу комахи, частіше мухи, а насіння поширюють птахи, які поїдають плоди омели. Чистячи дзьоб об гілки інших дерев, вони звільняються від налиплого на нього клейкого насіння, після чого воно проростає на живому тілі дерева.
Росте омела у Євразії, Африці, Північній Австралії. У Росії зростає в західних та південних областях, але трапляється й у середній смузі та на Далекому Сході. В Україні зростає у лісостепових районах, на Поліссі, рідко на півночі степової зони та у Криму. Паразитує на листяних породах (тополя, клен, береза, липа, дуб, в'яз) і плодових деревах (яблуня, груша, дерен), прикріплюючись до них спеціальними коренями-присосками, так званими гаусторіями, які проникають у судинний провідний пучок рослини-господаря. На хвойних деревах трапляється рідко. При сильному розростанні омела може спричинити засихання і загибель дерев.
Ніби нічого корисного у цій рослині знайти не можна. Проте омела давно відома як лікарська рослина, навіть входила до Державної Фармакопеї СРСР, а у деяких країнах її досі використовують у науковій медицині.
Для приготування лікарських препаратів з омели використовують молоді гілочки з листками. Сировину заготовляють пізно восени, зрізають секаторами або садовими ножицями. Сушать зібрану рослину у теплих провітрюваних приміщеннях, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині, додатково обробляють її у сушарках при температурі 40-50 °С. Зберігають у щільно закритих банках у сухому і темному місці.
У сировині омели білої містяться віскотоксин (0,03-0,1%) — біла аморфна речовина, яка складається з багатьох амінокислот і цукрів, а- і b-віскол, вісцерин, олеанолова і урсолова кислоти, холін та його похідні (ацетилхолін та інші), аміни, спирти, флавоноїди, жирна олія, аскорбінова кислота (вітамін С), каротин (провітамін А), смолисті та мінеральні речовини.
Препарати омели знижують артеріальний тиск, заспокоюють, виявляють в'яжучу і кровоспинну дію, стимулюють сечовиділення. Настій трави рекомендують при гіпертонічній хворобі І-ІІ стадій, атонії кишок, різних кровотечах, особливо маткових при гіпертензії у клімактеричному періоді. Експериментально доведено, що очищений екстракт омели має цитолітичні властивості, відповідно, сприяє лікуванню деяких новоутворень, особливо при неоперабельних формах.
У народній медицині рослину використовують при різних кровотечах, епілепсії, істерії, як засіб від ядухи. Чай з омели має загальнозміцнювальні та тонізуючі властивості. Зовнішньо народні цілителі застосовують порошок і настій трави як пом'якшувальний і знеболювальний засіб при наривах і шкірних хворобах. Використовують рослину і в гомеопатії. Необхідно пам'ятати, що тривале вживання препаратів омели може викликати отруєння.
Настій трави. 15 г сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці тричі на день.
Чай з омели. 1 чайна ложка сировини на 200 мл холодної кип'яченої води. Настоюють 8 год. Приймають по 1/3 склянки тричі на день.
Настойка з трави омели. Готують на 70%- ному спирті у співвідношенні 1:5. Настоюють протягом тижня. Приймають по 40 крапель тричі на день.