Багаторічна трав'яниста рослина родини осокових. Кореневище довге, повзуче, 2—5 мм завтовшки. Стебло пряме, тригранне, вгорі шорстке, 15—40 см заввишки. Листки довгозагострені, жорсткі, жолобчасті, такої самої довжини, як і стебло, або трохи довші за нього. Квітки в колосках, скупчені в верхній частині стебла і утворюють колосовидне суцвіття. У верхніх колосках квітки тичинкові, в нижніх — маточкові, а в середніх — і ті й другі. Плід — горішок. Цвіте у травні.
Поширення. Росте на узбережжі Балтійського моря.
Сировина. Використовують висушені кореневища.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад слабо вивчено. Кореневища містять ефірну олію, смолу та дубильні й слизисті речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Раніше осоку піщану використовували як замінник кореня південноамериканської рослини сарсапариль (Smilax medica), яка використовується при лікуванні золотухи, подагри, ревматизму, сифілісу та різних захворювань шкіри. Препарати осоки піщаної виявляють сечогінну, потогінну, знеболюючу й легку послаблюючу дію і використовуються в народній медицині при циститі, пієліті й ревматизмі, як засіб, що зумовлює загальне поліпшення функцій шкіри.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар кореневищ (20 г кореневищ на 0,8 л води варять у закритій посудині, поки вода не википить до половини, настоюють 2 години, проціджують) по 50 мл 4 рази на день;
настій: 2 чайні ложки кореневища заварюють 2 склянками окропу, настоюють 30 хв., проціджують і випивають протягом дня рівними порціями.