Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло чотиригранне, пряме, малорозгалужене, волосисте, 30—70 см заввишки. Листки супротивні, дрібні, яйцевидні або видовженояйцевидні, дрібнозарубчасто-пилчасті, волохато-волосисті. Квітки неправильні (віночок двогубий, пурпуровий, вдвоє довший за чашечку), дрібні, з щетиновиднолінійними, такої самої довжини, як і чашечка, густовійчастими приквітками, в 15—40-квіткових кільцях, що створюють півкулясті кінцеві суцвіття; чашечка трубчаста, двогуба, з 13 жилками, густоопушена, з шиловидними зубцями. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Пахучка звичайна росте по всій території України (крім півдня Степу) на узліссях листяних і мішаних лісів, серед чагарників.
Сировина. Для медичних потреб використовують траву пахучки. Збирають і сушать квітуючі рослини.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад пахучки потребує вивчення. Відомо лише, що трава рослини містить запашну ефірну олію й дубильні речовини.
Фармакологічні властивості і використання. З досвіду народної медицини відомо, що пахучка звичайна допомагає від головного болю, ядухи, кашлю й захворювань дихальних шляхів та від проносу. Розпарену траву прикладають до опухів як протизапальний засіб.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настояти 30 хвилин у термосі) по 2 столові ложки 3—4 рази на день.
Зовнішньо — припарки (2—3 столові ложки трави загортають у марлю, розпарюють в окропі) до опухів.