Пальчатокорінник Фукса - пальчатокоренник Фукса

Пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii);зозулинець Фукса; пальчатокоренник Фукса

Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби 2—4-лопатеві, стиснуті. Стебло (15) 25—65 см заввишки і до 7 мм завтовшки біля основи. Листки зверху темно-зелені, з фіо­летово-брунатними плямами, зі­споду одноколірні, сизувато-зеле­ні; нижній листок оберненояйце­видний або видовженоланцетний, тупий, два дальші листки видовженоланцетні, тупувато-загостре­ні; верхні — вузьколінійно-ланцетні, загострені, приквітковидні. Квітки двостатеві, неправильні, рожевувато-лілово-фіолетові, зі­брані в густий циліндричний колос; губа — з фіолетовим ма­люнком з плямочок, округло-ромбічна, з трьома лопатями (бо­кові лопаті трохи ширші за серед­ню); зовнішні листочки оцвітини ланцетні, тупуваті; шпорка цилін­дрична, пряма, трохи коротша за зав'язь. Плід—коробочка. Цвіте протягом червня — липня.

Поширення. Рідкісна рослина. Трапляється на Закарпатті, в Кар­патах, на Прикарпатті, зрідка на Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в північній частині Лісостепу, дуже рідко — в Степу на вологих луках, по чагарниках, у листяних лісах, на галявинах. Занесена до Чер­воної книги України.

Заготівля і зберігання. Заготовля­ти в місцях зростання категорич­но заборонено. З лікувальною ме­тою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які зби­рають одразу після цвітіння рос­лини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби ви­кидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього су­шать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при тем­пературі 50—55°. Одержана та­ким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних при­міщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не від­пускають.

Хімічний склад. Бульбокорені мі­стять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Салеп — добрий об­волікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він пе­решкоджає всмоктуванню шкід­ливих речовин з шлунково-киш­кового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-киш­кового тракту. Ефективним є ви­користання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і вираз­ковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосову­ють у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вва­жається салеп при загальному ви­снаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізич­ною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотен­ції. Порошок старих бульб вва­жався абортивним і протизаплід­ним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, пото­гінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епі­лепсії.

Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. При­готовлений слиз зберігають у холо­дильнику.

Бульби 2—4-лопатеві, стиснуті. Стебло (15) 25—65 см заввишки і до 7 мм завтовшки біля основи.