Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш слабке горизонтальне кореневище з численними додатковими коренями на ньому. Стебло 25—150 см заввишки, прямостояче, просте або вгорі трохи розгалужене, борозенчасте, вкрите, як і черешки листків, довгими рідкими відхиленими волосками, що сидять на буруватих горбочках. Листки чергові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, голі або розсіянокоротковолосисті, зісподу ясно-зелені, по жилках волосисті й на всій поверхні більш-менш залозисті; нижні та серединні листки черешкові, верхівкові — сидячі; листочки (їх 5—7, рідше 9) сидячі, видовженоромбічні, ромбічно - оберненояйцеподібні або майже ланцетні, до основи клиновидно звужені й цілокраї, від середини до верху з (3)4— 5(7) великими загостреними або тупуватими зубцями й такою самою кількістю жилок з кожного боку та одним трохи більшим за бокові загостреним або тупуватим кінцевим зубцем; проміжні часточки, що є між листочками, видовженояйцевидні, частіше цілокраї. Прилистки майже цілокраї, напівсерцевидні й стеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані колосовидною китицею на верхівці стебла; пелюстки видовжені, блідо-жовті. Плід складається з 1—2 горішків, вміщених у гіпантій', гіпантій дзвоникуватий, з глибокими борозенками, що доходять майже до його основи, розсіяноволосистий, угорі під чашечкою з багаторядним колом догори спрямованих і зближених над плодом у вигляді конуса гачковидно зігнутих шипиків. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Парило волосисте росте в Карпатах, на Поліссі і в Лісостепу по лісах, узліссях, галявинах, серед чагарників, на луках, берегах річок, схилах балок.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву парила (Herba Agrimoniae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 30—40 см, а з нижніх здерев'янілих частин стебел обривають лише листя. Зібрану сировину сушать на вільному повітрі в тіні або у провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Парило волосисте має близький до парила звичайного хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати парила волосистого мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості. На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини виявляють пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки пригнічують розвиток золотистого стафілокока й а-гемолітичного стрептокока. Експериментально підтверджено й глистогінні властивості рослини. Найдоцільніша форма застосування парила волосистого — настій. Усередину його рекомендують при хворобах печінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба), як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок (Verrucae vulgaris), для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення сечового міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і набряках. При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила доцільно застосувати в суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження. В суміші з іншими рослинами парило застосовують і при нирковокам'яній хворобі. Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої, для промивання піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використовують парило звичайне і в гомеопатії.
Лікарські форми і застосуванні.
Внутрішньо — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди;
настій (20 г сировини на 300 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровохарканні;
відвар трави (20—30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці кожної години при проносах;
згущений відвар (30 г сировини на 360 мл окропу, уварити до половини) по 1 столовій ложці через кожні 3 години при маткових кровотечах.
Зовнішньо — настій (5 столових ложок сировини на 400 мл окропу, настояти 15 хвилин, процідити) для полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванн для ніг.