Гриб родини агарикових. Шапинка 4—8 см у діаметрі, у молодих грибів куляста, пізніше опукло або плоскорозпростерта, шовковисто-біла, у дозрілих грибів — з коричнюватим відтінком, гола або з малопомітними притиснутими лусочками; пластинки вільні, спочатку рожеві, потім довго зберігають м'ясочервоний колір, у старих грибів — шоколадно-коричневі й навіть чорні. Спорова маса пурпурово-коричнева. Ніжка щільна, кольору шапинки, 3—7 см заввишки і 1—1,5 см завтовшки, з тонким білим нестійким кільцем у верхній частині. М'якуш білий, з приємним запахом свіжоспиляного дерева, при розрізуванні рожевіє, особливо у верхній частині ніжки.
Поширення. Печериця звичайна росте по всій території України на пасовищах і луках, у садах, на полях та в цілинних степах. Селекційні сорти культивують у спеціалізованих господарствах, продається як їстівний гриб.
Заготівля і зберігання. Збирають печерицю в червні — жовтні. Використовують свіжою, про запас сушать, солять і маринують.
Хімічний склад. М'якуш свіжого гриба містить антибіотик кампестрин, близько 6% білків, у т. ч. близько 5% засвоюваних, вуглеводи, фібрин та мінеральні сполуки (до 1%).
Фармакологічні властивості і використання. Печериця звичайна має дезинфікуючі властивості, а виділений з плодового тіла гриба кампестрин згубно діє на золотистий стафілокок, тифозну й паратифозну палички. Кампестрин не токсичний і виявляє помітний терапевтичний ефект при лікуванні тифозних хворих.