Багаторічна вічнозелена трав'яниста заввишки 5—10 см рослина родини плаунових. Стебло повзуче, просте, рідше — вилчасто розгалужене, міцно прикріплене корінням до землі, завдовжки до 10, рідше до 15 см, густо вкрите м'якими лінійно-шиловидними цілокраїми, по краю вузькоперетинчастими листками, розміщеними спірально або в 4-8 рядів; плідні гілки короткі, прості, несуть довгі стробіли (спороносні колоски) без ніжок; спорангіальні листки майже не відрізняються від безплідних і тільки трохи частіші й довші, ніж останні. Спороносить у липні — вересні.
Поширення. Плаун заплавний росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу, по річках заходить у Степ, де росте на вологих місцях, коло боліт.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують спори (Sporae Lycopodii) рослини. Заготівлю починають у другій половині літа, коли стробіли набудуть жовтого кольору. Заготівельні роботи треба проводити зранку по росі або у вологу погоду, бо за сухої погоди досить найменшого дотику до рослини, щоб спори обсипались. Гілочки з стробілами обережно зрізують ножицями у підставлену знизу металеву коробочку чи паперову торбинку. Виривати рослини для дальшого обрізування стробілів категорично заборонено! Це призводить до знищення заростей, які відновлюються лийте через 20—30 років. Зібрану сировину сушать, підстеливши папір, на сонці (там, де немає вітру) або в теплому приміщенні. З висушеної сировини витрушують спори, відокремлюють їх, просіваючи крізь дрібне волосяне чи шовкове сито, від гілочок та інших сторонніх домішок і зсипають у пляшки, банки або подвійні паперові торбинки. З 15—20 кг сухих стробілів одержують 1 кг спор. Строк придатності спор необмежений. Сухі гілочки, що залишаються після відокремлення спор, зберігають окремо і використовують у народній медицині як лікарську сировину (Herba Lycopodii).
Хімічний склад. Спори плауна заплавного мають близький до спор плауна булавовидного хімічний склад, але відрізняються трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.
Фармакологічні властивості і використання. Спори плауна використовують як найкращу присипку для немовлят, для присипання запрілих місць, гострих і навіть мокнучих екзем, пролежнів, ран, опіків та відморожень і як присипку при сверблячці. У вигляді відвару спори використовують для обмивань і примочок при шкірних захворюваннях (короста, псоріаз, сверблячі висипи, гнояки, фурункули, товчені рани) та для місцевих ванн при судомі. Внутрішнє застосування спор зумовлене їхніми протизапальними, болетамувальними й сечогінними властивостями. Відвар спор п'ють, не проціджуючи, при запальних хворобах нирок і сечового міхура, затримці сечі в дітей, при печінкових і ниркових коліках, спазмах м'язів травного тракту, нервових і ревматичних болях та при хворобах дихальних шляхів. Замість відвару спор можна вживати настій плауна. В гомеопатії спори плауна застосовують при хворобах шлунково-кишкового тракту, печінки й дихальних органів (пневмонія, бронхіт та ін.), а у фармацевтиці — для обсипання пілюль.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо— відвар спор (1 столова ложка сировини на 200 мл холодної води, варити, помішуючи ложечкою, 15 хвилин) по 1 столовій ложці через кожну годину;
настій трави (половина чайної ложки сировини по 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по 1 склянці на день ковтками;
мед, посипаний спорами плауна, по 1 столовій ложці через кожні 2 години при хворобах сечового міхура.
Зовнішньо — спори (Lycopodium) у формі присипок у чистому вигляді або в суміші (порівну) з крохмалем;
примочки, обмивання й місцеві ванни з відвару спор (готують, як у попередньому прописі).