Хто б міг подумати, що рослина, яка має славу злісного бур'яну на полях (особливо рисових), може бути чимось корисною! У випадку з плоскухою, видовий епітет якої півняче просо, саме так і вийшло.
Це трав'янистий однорічник заввишки від 10 до 100 см. Стебла у нього від основи розгалужені, голі. Як і в усіх злаків, стебло у плоскухи округле, так звана соломина. Листки
широколінійні, гострошорсткуваті з країв, без язичка. Квітки двостатеві, у колосках. Колоски одноквіткові, яйцеподібні, завдовжки близько 3 мм, вкриті колосковими лусками з шорсткими волосками по жилках, на коротких ніжках чи майже сидячі, зібрані групами по 2-4 з одного боку гілочок волоті. Суцвіття завдовжки до 20 см, складаються з окремих колосків з гострошорсткуватими гілочками. Цвіте рослина у червні-вересні. Плід — зернівка.
Плоскуха — звичайна рослина в усіх областях Росії та України у вологих місцях — на луках, нолях, берегах водойм, біля доріг. Частіше зростає в південних областях Росії, де нерідко засмічує рисові посіви і поливні землі; у північних — трапляється рідше. До цвітіння плоскуха — добрий кормовий злак, а її насіння (зернівки) — корм для домашньої птиці.
Чим ще корисна плоскуха звичайна? Виявляється, у народній медицині ця рослина широко відома і досить часто використовується. Знання про її лікувальні властивості прийшло до нас зі Сходу, через Сибір. Народні цілителі використовують траву, яку збирають під час цвітіння, а також корені та насіння. Насіння містить ефірну олію, до складу якої входить терненоїд савамілетин.
Настій трави застосовують для лікування застуди як потогінний та протигарячковий засіб. У китайській традиційній медицині насіння, пагони рослини і корені (їхні відвари та настої) використовують як тонізуючий, кровоспинний, а також загальнозміцнювальний засіб. Вважають, що при вживанні плоскухи звичайної поліпшується робота селезінки.