Не так багато ліан у середній смузі Росії — з дикорослих лише копитняк. На Далекому Сході вибір багатший: лимонник, актинідія та деякі інші. В південних областях Росії, Україні (у Карпатах, на Закарпатті та Прикарпатті, рідше — у західному Поліссі та правобережній лісостеповій зоні у лісах на вологих місцях), на Кавказі є ще одна рослина — плющ, родич аралії. Тільки аралія росте на Далекому Сході, а звичайний плющ — у Європейській частині Росії та Україні. У таких випадках ботаніки говорять про розрив ареалу (території поширення) родини.
Плющ звичайний — вічнозелена деревна ліана, з лазячим стеблом, на якому є повітряні корені-присоски, за допомогою яких плющ закріплюється на деревах, кущах, стовпах та інших опорах. Розростаючись, він може викликати засихання і загибель обплетених ним рослин. Стебло плюща звичайного досягає довжини 20-30 м, розгалужене. Листки чергові, черешкові, шкірясті, блискучі, цілокраї (на квітконосних пагонах) і 3-5-лопатеві, серцеподібні (па безплідних пагонах). Форма листків рослини залежить також від місця зростання. Квітки двостатеві чи одностатеві, правильні, жовто-зелені, у зонтиках, які утворюють суцвіття-китиці. Цвітуть у липні-серпні. Плід округлий, ягодоподібний; незрілий — зелений, потім — чорно-синій. Інколи плющ у затінених місцях утворює суцільне килимове покриття на грунті.
Декоративна і лікарська рослина, але використовують її тільки у народній медицині. Для приготування препаратів заготовляють листя плюща під час цвітіння. Сушать під укриттям у затінку.
У листі містяться сапонінові глікозиди, каротин (провітамін А), вітамін Е, органічні кислоти, дубильні, смолисті та пектинові речовини. У складі органічних сполук є йод.
Сировина рослини має ранозагоювальні та протизапальні властивості, посилює відділення харкотиння, діє як сечогінний засіб. У малих дозах препарати плюща розширюють судини, у великих — звужують. Відома також їх загальнозміцнювальна та тонізуюча дія.
Найчастіше у народній медицині застосовують холодний настій листків рослини. Приймають його при хронічному бронхіті, захворюваннях печінки і жовчного міхура, подагрі та ревматизмі, після перенесених хірургічних операцій і тяжких захворювань, а також при гіперполіменореї (надмірні менструації). Зовнішньо настій використовують для виведення бородавок, мозолів, лікування ран та опіків. Тампоном, змоченим настоєм листя плюща, протирають голову для стимуляції росту волосся (1 раз на день, ввечері, протягом 15 днів).
У декоративному садівництві плющ часто використовують для озеленення альтанок, стінок і т. ін. Рослина відома також як пізньолітній медонос.
Настій листків. 1/2 чайної ложки сировини на 200 мл холодної кип'яченої води. Настоюють 8 год., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 3 рази на день.
Відвар листків (зовнішнє). 1 столова ложка сировини на 0,5 л окропу. Кип'ятять 10 хв., проціджують. Листя після проціджування відвару розтирають у кашку і прикладають припарки до мозолів і бородавок.
Рослина має токсичні властивості, тому передозування її препаратів небезпечне!