Багаторічна трав'яниста рослина родини барбарисових. Має повзуче горизонтальне циліндричне колінчасте, просте або розгалужене, червонаво-коричневе кореневище, від потовщених вузлів якого відходять м'ясисті, шнуровидні додаткові корені. Стебло гладеньке, прямостояче 25—30 см заввишки, просте, на верхівці несе 2 супротивнорозміщені, довгочерешкові, пальчастоп'яти-семироздільні листки, між якими на короткій квітконіжці розвивається велика (до 5 см у діаметрі) поникла 6—9-пелюсткова біла квітка. Плід — соковита жовта їстівна кислувато-солодка запашна ягода. Цвіте на початку червня. Плоди достигають у серпні.
Поширення. В дикому стані подофіл щитковидний росте в Північній Америці. На теренах колишнього СРСР (Ленінградська і Московська області) його культивують як лікарську рослину.
Сировина. Для медичних потреб заготовляють кореневища подофілу (Rhizoma Podophylli), які використовують як сировину для виготовлення подофіліну.
Хімічний склад. У кореневищах подофілу є смолисті речовини невивченого складу і кристалічні сполуки, які за своєю природою належать до лігнанів і є похідними подофілотоксину або пельтатину.
Фармакологічні властивості і використання. Подофілін, який являє собою суміш смолистих речовин і лігнанів, виявляє цитостатичну активність і блокує мітози на стадії метафази. Крім того, препарат виявляє послаблюючу і жовчогінну дію, пригнічує діяльність центральної нервової системи. Використовують подофілін як допоміжний засіб при папіломатозі гортані й папіломах сечового міхура. Є дані про високу ефективність препарату при лікуванні лімфангіом.
Лікарські форми і застосування. Подофілін (Podopnyllinum) — аморфний порошок від жовто-коричневого до жовто-зеленого кольору зі специфічним запахом. Застосовують у вигляді спиртових розчинів (при лікуванні папіломатозу гортані) і суспензії у вазеліновому маслі (при лікуванні папілом сечового міхура). При папіломатозі гортані у дітей спочатку видаляють папілому хірургічним шляхом, а потім 1 раз на 2 дні змащують ділянки слизової оболонки на місці видалення 15%-ним спиртовим розчином подофіліну. Курс лікування — 14—16 змащувань. У дітей віком до 1 року застосовувати препарат треба з обережністю. У дорослих змащують гортань 30%-ним спиртовим розчином подофіліну 10 раз, потім видаляють папіломи і знову змащують 20 раз. При відсутності запальної реакції змащують щодня при наявності запальної реакції — 1 раз на 2—3 дні. Суспензію подофіліну вводять у сечовий міхур при невеликих типових і атипових папілярних фіброепітеліомах. У поєднанні з електрокоагуляцією застосовують подофілін для профілактики рецидивів. У сечовий міхур вводять через катетер 1%-ну, 4%-ну, 8%-ну або 12%-ну суспензію подофіліну в вазеліновому маслі в кількості 100 мл на 30—40 хвилин або 1—2 години, з тижневою перервою. Після вливання хворий повинен деякий час лежати спочатку на одному боці, а потім на другому. При застосуванні подофіліну відчувається паління в сечовому міхурі, яке проходить після виведення препарату. Якщо при змащуванні гортані з'являються нудота, блювання, розлад шлунково-кишкового тракту, дальше застосування препарату припиняють. Подофілін подразнює слизові оболонки, особливо кон'юнктиву. Зважаючи на це, працювати з ним (готувати розчини, суспензії тощо) треба в окулярах.