Багаторічна трав'яниста шорстко-опушена рослина родини подорожникових. Стебло (квіткова стрілка) просте, безлисте, при основі висхідне, тонкоборозенчасте, 15—70 см заввишки. Листки еліптичні або яйцевидні, з 5 поздовжніми жилками, на верхівці пригострені, при основі широко-клиновидні, з обох боків волосисті, зібрані прикореневою розеткою, черешки в 4—10 раз коротші за пластинку. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла густим циліндричним або видовженоциліндричним колосом; віночок сріблясто-білий, з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з травня по серпень.
Поширення. Подорожник середній росте по всій території України на сухих луках, степових схилах, трав'янистих місцях та узліссях.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Plantaginis majoris) і насіння (Semen Plantaginis majoris) подорожника. Листя заготовляють під час цвітіння рослини й використовують свіжим (для добування соку) або сушать, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері в затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні й час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Пожовкле й побуріле листя відкидають. Сухої сировини виходить 22—23%. Насіння подорожника заготовляють восени. Готову сировину зберігають у сухому місці в щільно закритих банках чи бляшанках. Строк придатності — 3 роки. Листя подорожника є у продажу в аптеках.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Подорожник середній має близький до подорожника великого хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати з листя подорожника виявляють багатосторонню терапевтичну дію: секретолітичну, протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, бактеріостатичну, седативну (навіть снотворну), гіпотензивну та протиалергічну. Відвар із листя подорожника призначають при бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях дихальних органів, що супроводяться виділенням густих секретів, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти), гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах і виразковій хворобі. З готових аптечних препаратів використовують сік подорожника (див. статтю Подорожник блошиний) і плантаглюцид. Плантаглюцид застосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіпацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (в період загострення і для профілактики рецидивів). Тривалість лікування в період загострення — 3—4 тижні. Плантаглюцид і відвар листя подорожника протипоказані при гіперацидних гастритах і виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника входить до складу грудного чаю. В народній медицині відвар або настій листя подорожника п'ють і як «кровоочисний» засіб, від кропив'янки, при цинзі, гарячці й атеросклерозі, у випадку печії, відрижки, метеоризму, проносу й геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й набряків, при раку шлунка і легень, злоякісних виразках шкіри та слоновості. Насіння подорожника середнього має обволікаючі, пом'якшувальні й протизапальні властивості. Вживають його так само, як і насіння подорожника блошиного, Разом з тим відвар насіння подорожника середнього п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 1—2 місяців при жіночому безплідді на грунті гормональної недостатності й при цукровому діабеті. Широко використовують подорожник і як зовнішній засіб. Свіже листя прикладають до фурункулів, ран, виразок, опіків, забиттів, порізів і наривів. Соком потовченого листя подорожника лікують дерматити від укусів комах. Порошок з листя використовують для присипання ран (кровоспинна дія) і для виготовлення мазі, яка є ефективним засобом для лікування гноячкових захворювань шкіри. Відваром листя промивають рани і виразки, полощуть рот при запаленні ясен, роблять примочки при запаленні очей і дерматитах. Есенцію із свіжої рослини використовують у гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — відвар листя (10 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки за 10 — 15 хвилин до іди 3-4 рази на день плантаглюцид (Plantaglucidum) по 0,5—1 г (по 1/2—1 чайній ложці) 2—3 рази на день на 20—30 хвилин до їди в чверті склянки теплої води (для профілактики рецидивів приймають по 1 г 1—2 рази на день протягом 1-2 місяців);
сік подорожника (дрібно порізане свіже листя подорожника змішують з рівною кількістю цукру і настоюють у теплому місці протягом 2 тижнів) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди при раку шлунка;
настій 2 столових ложок суміші (порівну) листя подорожника середнього і шавлії лікарської на двох склянках окропу приймають при виразковій хворобі 3 рази на день до їди по третині склянки в перші 10 днів, а потім— по півсклянки протягом 1—2 місяців.
Зовнішньо — компреси з соку подорожника для лікування злоякісних пухлин;
настій листя (50 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання, обмивань, примочок і компресів;
мазь (10 г порошку з листя на 90 г вазеліну) для лікування гноячкових захворювань шкіри.