Колись ця рослина росла тільки в Євразії. Проте невдовзі після колонізації Америки індіанці помітили на своїх стежках незнайому траву з широкими листками, яку назвали «слідом білої людини». Як же так сталося? Виявляється, рослини теж подорожують. Перед від'їздом до Нового Світу переселенці ходили дорогами Європи, і до їхнього взуття прилипло насіння подорожника. Мити взуття не було часу — поспішали перед від'їздом. Так на чоботах переселенців рослина і допливла до Америки, потрапила на індіанські стежки, знайшла сприятливі умови і прижилася. З того часу подорожник великий — одна з найзвичайнісіньких американських рослин.
Подорожник — трав'янистий багаторічник, зазвичай не вище 30 см. Корені у нього мичкуваті, дротоподібні, листки овальнояйцеподібні. Як і кульбаба, рослина утворює прикореневу розетку листків. На довгому квітконосі розташоване колосоподібне суцвіття з великої
кількості дрібних рожевуватих квітів, що цвітуть протягом усього літа. Плід — коробочка. Достигає неодночасно, починаючи з липня.
Подорожник — звичайна рослина, найчастіше трапляється вздовж доріг, на вологих луках по всій Європі, а у Росії — в Європейській частині й усій степовій зоні Сибіру. Долинами Обі та Єнісею заходить на північ до 68° північної широти. В Україні росте по всій території. Рослина надзвичайно плодюча, дає до декількох тисяч насінин, що поширюються вітром, тваринами і пішоходами. Має лікарські та харчові властивості.
У науковій медицині використовують листки подорожника, а народні цілителі застосовують для лікування ще й насіння. Листя заготовляють під час цвітіння і використовують свіжим (для отримання соку) або сушать, розклавши тонким шаром на тканині, у затінку на повітрі. Досушують у сушарках при температурі 40-50 °С. Сировина придатна для медичних потреб протягом трьох років. Брикети листків подорожника відпускають у спеціалізованих аптеках.
Листя містить глікозиди, флавоноїди, дубильні та пектинові речовини, слизи, органічні кислоти, вітаміни А, С, К; у насінні є сапоніни і вуглеводи, слиз і жирна олія.
Часто ми не знаємо, як зупинити кров після побутового порізу, а ліки — під руками. Потрібно промити листок подорожника, обгорнути навколо порізу чи розтовкти його і прикласти до рани — кров зупиниться, біль стихне. У медицині використовують снодійні та седативні (заспокійливі) властивості рослини, вона також допомагає при алергічних захворюваннях. Відвар листків — один з найкращих засобів при шлунково-кишкових недугах, кашлі та інших захворюваннях органів дихання. Настойка з листків подорожника знижує артеріальний тиск. Відвар насіння подорожника приймають по 1 столовій ложці З рази на день протягом 1-2 місяців при жіночому безплідді, зумовленому гормональною недостатністю, та при цукровому діабеті. Подрібнене насіння, розмочене у гарячій воді, застосовують місцево у вигляді припарок при запаленнях слизових оболонок і шкірних хворобах, для лікування тріщин сосків у матерів-годувальниць. Рослина входить до складу різних лікарських зборів та чаїв.
Народна медицина радить пити настій з листків при проносі, запаленні сечового міхура, раку шлунка і легень. Свіже листя прикладають до фурункулів.
Протипоказані препарати подорожника при виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю.
Відомий подорожник і як харчова рослина. Молоде листя додають у салати, супи, овочеві пюре. Часто подорожник змішують у салатах із щавлем. У Сибіру насіння рослини, сквашене у молоці, використовують як приправу до страв.
Відвар листків. 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, нагрівають на киплячій водяній бані 20 хв., проціджують, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/2-1/3 склянки 3-4 рази на день за 10-15 хв. до їди.
Компреси з соку рослини. Використовують для лікування злоякісних новоутворень шкіри.
Настій листків (зовнішнє). 10 столових ложок сировини на 200 мл окропу. Настоюють 15 хв., проціджують. Для полоскань, обмивань, примочок і компресів.