Багаторічна трав'яниста білувато-повстиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла підведені до майже прямостоячих, часто вигнуті, 15—70 см заввишки, при основі трохи здерев'янілі, нижче середини або й від основи розгалужені, з численними вкороченими пазушними гілочками під суцвіттям; неплідні пагони, що відходять від кореневища, набагато коротші за стебла, висхідні. Листки короткочерешкові (нижні) або сидячі, від 2—3-роздільних до двоперисторозсічених, почасти з 2—3-роздільними сегментами 2-го порядку (крім найнижчих віяловидних), яйцевидні або овальні, з більш-менш розвинутими, роздільними або перисторозсіченими вушками при основі; кінцеві частки вузьколінійні до лінійно-ланцетних, загострені; верхівкові листки при кошиках лінійні або вузьколінійні, тупі або тупуваті. Квітки різнорідні, в яйцевидних або майже кулястих дрібних, більш-менш пониклих кошиках, що утворюють волотисте суцвіття; крайові квітки (їх 5—7) жіночі, серединні (їх 7—8) — двостатеві, їхній віночок жовтуватий, рідко червонясто-жовтий, вузькоконічний, п'ятизубчастий, на верхівці мохнато-волосистий. Плід — сімянка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Полин австрійський росте по всій території України (крім Карпат і півночі Полісся) на степових схилах, відслоненнях і сухих луках, як бур'ян по відкритих місцях.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву полину (стеблові вершечки разом з листям та квітками). Зрізані на початку цвітіння рослини верхівки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушіння у затінку на протязі або в провітрюваному приміщенні. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава полину австрійського містить ефірну олію, алкалоїди, органічні кислоти, каротин, вітамін С і смоли. До складу ефірної олії входять цинеол, кетон туйон, сесквітерпеновий спирт абсинтин і туйол.
Фармакологічні властивості і використання. Полин австрійський використовують як засіб, що стимулює секрецію шлункового соку і жовчі, підвищує діурез і виділення поту, виявляє жарознижуючу, кровоспинну, протисудомну, слабку снотворну й протиблювотну дію і має глистогінні властивості. Найчастіше настій трави полину австрійського призначають для поліпшення апетиту і травлення, при водянці, малярії, глистяній інвазії, хворобах печінки й селезінки та подагрі, а також як протисудомний і протиблювотний засіб. Свіжу траву рослини прикладають до лоба і висків при безсонні.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 чайну ложку сировини настотоготь до охолодження на двох склянках окропу, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди, підсолоджуючи на смак. Препарати полину австрійського протипоказані при вагітності та при ожирінні у людей похилого віку.