Багаторічна трав'яниста сріблясто-сіра рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, 50—125 см заввишки, слаборебристі, у верхній частині розгалужені. Листки чергові, зверху білувато-шовковисті, з просвітчастими крапчастими залозками; нижні — довгочерешкові, трикутно-серцевидні, тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперистороздільні; верхні — сидячі, перистороздільні; лопаті листків лінійно-довгасті, притуплені. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих пониклих кошиках, зібраних гронами у волотисте суцвіття; крайові квітки — жіночі, решта — двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня.
Поширення. Полин гіркий росте по всій території України на полях і пустирях, біля доріг та поблизу жител.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Absinthii) і листя (Folia Absinthii) рослини. Листя полину збирають до цвітіння рослини (беруть добре розвинені прикореневі або стеблові листки, зриваючи їх без черешків). Траву заготовляють на початку цвітіння рослини, зрізуючи серпами або ножами нездерев'янілі верхівки стебел завдовжки 20—25 см. Зібрану сировину зразу ж сушать у затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері й час від часу переміщуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—45°. Сухої сировини виходить 24—25%. Зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 2 роки. Трава полину є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Сировина полину гіркого має у своєму складі ефірну олію (0,5—2%), флавоноїди (артемізетин та інші), дубильні речовини, лігнани, органічні кислоти, каротин і вітамін С, В6 та ін. До складу ефірної олії входять сесквітерпенові спирти (абсинтин, анабсинтин та артабсинтин), сесквітерпенові лактони, туїловий спирт, вуглеводні (бізаболени, пінен, кадинен, феландрен, каріофілен та сепінен), кетон туйон, моноциклічні кетолактони тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Полин гіркий є одним з представників гіркот: він збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність залоз травного каналу, підвищує секрецію жовчі, панкреатичного й шлункового соку. В помірних дозах полин виявляє заспокійливу дію, а при дії великих доз спостерігається наростання явищ збудження з наступним пригніченням. Крім того, полин має протизапальні, антисептичні, противиразкові й глистогінні властивості. Полин гіркий прописують у вигляді густого екстракту, настою або настойки як гіркоту, що поліпшує апетит і збуджує діяльність травних органів, при гастритах як з підвищеною, так і з недостатньою кислотністю, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при всіх явищах фізіологічної слабості — загальному погіршенні живлення, після тривалих виснажливих хвороб, при анемії, скрофульозі й диспепсіях. Полин входить до складу інгредієнтів для виготовлення настойки гіркої (Tinctura amara), шлункових таблеток (Tabulettae Stomachicae cum extract о Belladonnae), апетитних чаїв та жовчогінних чаїв. Дуже популярне лікування полином гірким у народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, усередину його дають при гарячці й малярії, туберкульозі й золотусі, при захворюваннях печінки, що супроводяться жовтяницею, хворобах селезінки, запальних процесах у нирках і сечовому міхурі, водянці, геморої й холері (як дезинфікуючий засіб), при безсонні, постійному запамороченні, спазмах у животі й ядусі, при недостатніх і нерегулярних менструаціях та нічних полюціях. Для лікування алкоголізму застосовують настій із суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого. При зовнішньому застосуванні препарати полину діють знеболююче, антисептично, протизапально. Розведену кип'яченою водою у співвідношенні 1:10 настойку використовують для компресів і примочок при забиттях, саднах, ранах, хворобах очей та при укусах комах. Свіже потовчене листя з успіхом застосовують при крововиливах на тілі внаслідок травм, при вивихах і розтягу сухожилків. Настоєм трави полину, який застосовують у вигляді клізми (після випорожнення) з додаванням часнику (в 1 склянці настою відварюють середню головку часнику), виганяють гостриків. Клізму повторюють кілька днів підряд до повного зникнення глистів. Полоскання настоєм проводять при неприємному запаху з рота.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — екстракт полину густий (Extractum Absinthii spissum) по 10—20 крапель за 30—40 хвилин до їди 3 рази на день;
настойку полину (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:5) по 15—20 крапель 3 рази на день за 15—20 хвилин до їди;
настій трави (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди;
настій трави (1 чайну ложку сировини на 200 мл окропу, настояти 10 хвилин) по 3 столові ложки протягом 10 днів натщесерце (вранці) і ввечері (перед сном) при аскаридозі (після кожного прийому настою з'їдають по півсклянки свіжонатертої моркви);
15 г суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого, взятих у співвідношенні 1:4, варять 5 хвилин у склянці окропу, охолоджують, відціджують і п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 2—3 місяців.
Зовнішньо — настій трави (1—2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини 4—6 раз на день. Тривале надмірне вживання препаратів полину може спричинити отруєння. Не рекомендується вживати препарати полину вагітним жінкам.