Полин приморський - полынь приморская

Павутинисто-повстистий півку­щик родини айстрових (складно­цвітих). Має міцний гострий за­пах. Стебла тонкі, 20—40 см зав­вишки, гіллясті, при основі під­ведені або майже прямостоячі, у нижній частині помітно здере­в'янілі. Листки чергові; нижні — довгочерешкові, двічі або тричі перисторозсічені, кінцеві частки у них лінійні, плоскі, серединні стеблові — короткочерешкові або сидячі, одноразово або двічі перисторозсічені, верхні приквіт­кові часто більші за китицю, сидя­чі; покривні листочки при коши­ках набагато коротші за самі кошики. Квітки двостатеві, трубчасто-дзвониковидні, жовті, зі­брані по 7—10 у кошики, що утво­рюють розлогу волоть; гілки та гілочки суцвіття, як і самі кошики, звичайно більш-менш пониклі. Плід — сім'янка. Цвіте у серпні — вересні.

Поширення. Полин приморський росте на солончакових грунтах по узбережжю Чорного та Азов­ського морів і Сиваша.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують кошики полину (Flores Artemisiae maritimae), які добре розвинулися, але ще не розпустилися. Зрізані вершки сте­бел швидко (щоб не розпустилися кошики) сушать, обмолочують і просівають через сито. Сухих ко­шиків виходить 10%. Зберігають їх у добре закритих банках або бляшанках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Кошики полину приморського містять сесквітер­пеновий лактон сантонін (0,2—0,94%), глікозиди абсинтин і анабсинтин, до 1% ефірної олії, голов­ною складовою частиною якої є туйол, дубильні речовини, хамазу­лен, каротин, вітамін С і В₆ та янтарну і яблучну кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Найчастіше полин приморський використовують як засіб, що має глистогінні власти­вості. Вживають його у вигляді настою або порошків з кошиків, змішаних з медом. Поряд з цим на­стій з кошиків дають всередину для стимулювання діяльності травних органів і підвищення апетиту, при туберкульозі легень та при мізерних і нерегулярних менструаціях. Припарки з коши­ків полину прикладають на забиті місця і на ділянки ураження шкіри раком, до мозолів і боро­давок.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — порошки з кошиків у суміші з медом (10 г сировини змішу­ють з 100 г меду) при глистяній ін­вазії ;

настій кошиків (1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу, настою­ють до охолодження, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди.

Зовнішньо — припарки на уражені ділянки тіла 1—2 рази на день.