Однорічна трав'яниста рослина родини портулакових. Стебла м'ясисті, простерті, 10—30 см завдовжки, від основи розгалужені. Листки сидячі, клиновидно-оберненояйцевидні, видовженоклиновидні, лопатковидні, тупі; нижні — розміщені спірально, верхні — супротивні. Квітки двостатеві, сидячі, 3—5-пелюсткові, жовті, зібрані по 1—3 в розвилках стебла або в пазухах листків. Плід — коробочка. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Росте по всій території України як бур'ян.
Сировина. Використовують траву і насіння.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листки містять аскорбінову кислоту (до 300 мг %), каротин, органічні кислоти, цукри, глікозиди, алкалоїди (0,03%), смолисті і слизисті речовини, жир (0,4—0,5%), білки та мінеральні солі. В насінні є жирна олія, до складу якої входять гліцериди лінолевої, пальмітинової, стеаринової та інших жирних кислот.
Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині насіння і траву використовують як глистогінний засіб. Настій або відвар трави можна використовувати як замінник адреналіну. Експериментально доведено, що препарати рослини сприяють посиленню серцевого ритму, підвищенню артеріального тиску при значному звуженні судин. Значно ширше використовують Портулак городній в народній медицині. Свіжим соком рослини лікують хвороби очей, а свіжа трава у вигляді салатів — чудовий засіб проти цинги. Настій трави п'ють як сечогінний засіб, при хворобах печінки і нирок, при дизентерії та як антитоксичний засіб. У поєднанні з іншими рослинами траву портулака городнього використовують проти статевого безсилля у чоловіків. Зовнішньо свіжий сік або настій трави використовують як ранозагоювальний засіб, при трихомонадному кольпіті. Насіння використовують як засіб, що добре очищає організм, і при лікуванні лускатого лишаю.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 столова ложка свіжої трави на 1 склянку окропу) по 1—2 столові ложки 4 рази на день.