Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла численні, прямі, 40—150 (200) см заввишки, у верхній частині розгалужені, при основі дерев'яніючі, злегка ребристі, вкриті білуватими простими волосками і коричневими крапчастими залозками. Листки чергові, черешкові, прості або в нижній частині стебла трійчасті, знизу волосисті, з обох боків з крапчастими залозками, клейкі, округлі або овальні, великозубчасті. Квітки двостатеві, неправильні, 4—7 мм завдовжки, зібрані в одиничні пазушні багатоквіткові колосовидні китиці; віночок метеликовий, білувато-ліловий. Плід — біб. Цвіте у червні — серпні. Плоди дозрівають у липні — вересні.
Поширення. Псоралея кістянкова росте в республіках Середньої Азії і в Південному Казахстані, головним чином на лесовій підгірній рівнині, в передгір'ях і низькогір'ях, де інколи утворює майже чисті зарості. Часто трапляється як бур'ян на незрошуваних полях.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди псоралеї (Fructus Psoraleae), які заготовляють з кінця червня до вересня (роботи по заготівлі проводять у захисних рукавицях, щоб уникнути опіків шкіри). Зібрані плоди відразу сушать на сонці на відкритих майданчиках. Готову сировину зберігають у сухих приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк придатності — 3 роки. Використовують сировину для виготовлення препарату псоралену. В нативному вигляді рослину не використовують.
Хімічний склад. Плоди псоралеї містять фурокумарини псорален і ізопсорален (ангеліцин), ефірну і жирну олії, речовини з естрогенними властивостями (друпацин, друпанін).
Фармакологічні властивості і використання. Препарат псорален являє собою природну суміш фурокумаринів — псоралену та ізопсоралену і належить до фотосенсибілізуючих засобів. Застосування псоралену показане при гніздовому й тотальному облисінні та при вітиліго (альбінізм). Побічні явища і протипоказання такі самі, як і при застосуванні бероксану (див. статтю Пастернак посівний).
Лікарські форми і застосування. Псорален (Psoralenum) призначають усередину дорослим по 0,005; 0,01 або 0,02 г щодня 2—3 рази на день за 30 хвилин до їди. Добові дози: для дорослих 0,04—0,06 г; для дітей віком від 5 до 10 років — 0,01 г, від 10 до 13 років — 0,015 г, від 13 до 16 років — 0.02 г. Поряд з прийомом усередину змащують депігментовані або позбавлені волосся ділянки шкіри 0,1%-ним розчином препарату щодня або через день, на ніч або за 2—3 години до опромінення ртутно-кварцовою лампою. Режим опромінення такий самий, як І при застосуванні бероксану. Влітку можлива заміна опромінення ртутно-кварцовою лампою сонячним світлом. Тривалість курсу лікування 3 — 3,5 місяця; при необхідності призначають повторні курси (2—3 курси) з інтервалами між ними один — півтора місяця.