Багаторічна рослина родини бобових. Ліана з дерев'янистими опушеними стеблами до 12 см у діаметрі і 1—3 м завдовжки. Листки трійчасті. Листочки 14—20 см завдовжки, на довгих опушених черешках; бокові — округлі, верхівкові — ромбічні. Квітки зигоморфні; фіалково-рожеві, в багатоквіткових пазушних китицях. Плід — біб. Цвіте у липні — жовтні.
Поширення. В дикому стані росте на Далекому Сході. В Криму вирощують як декоративну рослину. Дичавіє.
Сировина. Використовують усю рослину: кореневище, листя, квітки, боби.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кореневища містять крохмаль, вуглеводи діадзин і діадзеїн, кумарини; у листках і бутонах є флавоноїди, аспарагін, аденін, масляна і глютамінова кислоти; в насінні — алкалоїди, гістидин, кемпферол і крохмаль (до 40%).
Фармакологічні властивості і використання. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині Пуерарію лопатеву широко використовують. Квітки і корені використовують як потогінний, протигарячковий і протипростудний засіб. Окрім згаданого, препарати квіток рекомендують як кровоспинний, спраготамуючий і витвережуючий засіб, при ентероколітах та злоякісних пухлинах, а препарати коренів — як відхаркувальний засіб при кашлі. Настій або відвар листя вважають ефективним протиблювотним і сечогінним засобом, вживають при головних болях у хворих на гіпертонію.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо настій (10 г подрібненої сировини заварюють склянкою окропу, залишають охолоджуватися, проціджують) по 1/3 склянки 3 рази на день;
відвар 110 г подрібненої сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 15 хв., настоюють 45 хв. і проціджують) по 2 столові ложки 3—4 рази на день.
Зовнішньо — відвар (готують, як у попередньому прописі} для лікування захворювань шкіри.