Багаторічна цибулинна рослина родини амарилісових. Цибулина 1—2 (3) см в діаметрі, біла, з жовтуватими оболонками. Стебло слаборебристе, 10—30 см заввишки, з однією звислою квіткою, що виходить з пазухи перетинчастого приквітка. Ластки (їх два) широколінійні, 1,5—2 см завширшки, на верхівці — з потовщенням (ковпачком), під час цвітіння значно коротші за стебло. Квітки правильні, двостатеві, з віночковидною шестироздільною білою оцвітиною; зовнішні листочки оцвітини 15—20 мм завдовжки, видовженооберненояйцевидні; внутрішні — до 11 мм завдовжки, виїмчасті, з зеленою нирковидною плямою. Плід— коробочка. Цвіте у лютому — березні.
Поширення. Підсніжник Воронова — ендемічна рослина передгірських лісів Західного Закавказзя. Введений у культуру. Сировина. Для медичних потреб використовують цибулини підсніжника (Bulbus Galanthi woronowii), з яких добувають алкалоїд галантамін. Заготовляють сировину в період цвітіння рослини.
Хімічний склад. Цибулини підсніжника містять алкалоїди галантамін (0,07—0,15%), галантин, галантамідин і мікорин.
Фармакологічні властивості і використаная. Основною діючою речовиною підсніжника є алкалоїд галантамін, який відносять до групи антихолінестеразних речовин (інактивує фермент холінестеразу й посилює чутливість нервово-м'язової системи до ацетилхоліну, має виразні периферичні м-холіноміметичні властивості: звужує зіниці, знижує внутрішньоочний тиск, стимулює секрецію слинних, слизових і потових залоз, підвищує скоротливість міометрію та гладеньких м'язів кишок). На відміну від інших антихолінестеразних засобів, галантамін виявляє повільнішу, але тривалішу загальнорезорбтивну дію. Галантаміну гідробромід призначають при міастенії, м'язовій прогресуючій дистрофії, при рухових і вразливих порушеннях, пов'язаних з невритами, поліневритами, радикулітами й радикулоневритами, при залишкових явищах після порушення мозкового кровообігу, при психогенній імпотенції та при іншій патології. В комплексі з іншими препаратами, лікувального гімнастикою й іншими фізіотерапевтичними процедурами його з успіхом використовують у відновному резидуальному періоді гострого поліомієліту і при дитячих церебральних паралічах. Рідше галантамін використовують при атонії кишечника і сечового міхура, як антагоніст курареподібних міорелаксантів (15–20–25 мг внутрішньовенно) і сукцинілхоліну (20—35 мг внутрішньовенно).
Лікарські форми і застосування.
Застосовують галантаміну гідробромід (Galanthamini hydrobromidum) під шкіру у вигляді водного розчину. Дозу добирають індивідуально, залежно від віку хворого, характеру захворювання, ефективності лікування та індивідуальної чутливості хворого до препарату. Разова доза для дорослих становить від 0,0025 г (2,5 мг) до 0,01 г (10 мг), тобто 0,25—1 мл 1% -ного розчину. Вводять препарат 1—2 рази на добу, починаючи з меншої дози й поступово збільшуючи її за умови відсутності побічних явищ (слинотеча, паморочення, уповільнення ритму серця та ін.), пов'язаних з підвищеною індивідуальною чутливістю до препарату. Найбільші дози для дорослих під шкіру: разова 0,01 г (10 мг), добова— 0,02 г (20 мг). Дітям галантаміну гідробромід призначають залежно від віку:
у віці 1—2 роки — 0,25—0,5 мг (0,1—0,2 мл 0,25%-ного розчину),
3—5 років — 0,5—1 мг (0,2—0,4 мл 0,25%-ного розчину),
6—8 років — 0,75—2 мг (0,3—0,8 мл 0,25%-ного розчину),
9—11 років — 1,25—3 мг (0,5 мл 0,25%-ного розчину — 0,6 мл 0,5%-ного
розчину),
12—14 років—1,75—5 мг (0,7 мл 0,25%-ного розчину — 1 мл 0,5%-ного розчину),
15—16 років —2—7 мг (0,2—0,7 мл 1%-ного розчину).
Препарат вводять 1 раз, а при необхідності —2 рази на добу. Тривалість курсу лікування — 10–20–30 днів. При необхідності курс лікування повторюють. Застосування галантаміну протипоказане при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, стенокардії та брадикардії.