Багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має товсте повзуче кореневище. Стебло 30—60 см заввишки (значно перевищує листя), у верхній частині розгалужене. Листки дворядні, плоскі, широкомечовидні. Покривало з перетинчастими від основи листочками. Квітки правильні, двостатеві, ясно-фіолетові, запашні, на коротких квітконіжках, у більш-менш багатоквітковому суцвітті. Оцвітина віночкоподібна, з трьома зовнішніми й трьома внутрішніми частками відгину і з трубочкою, яка за довжиною майже дорівнює зав'язі; зовнішні частки відгину широкооберненояйцевидні з жовтою борідкою, у верхній частині відігнуті; внутрішні— вгору спрямовані, за довжиною майже дорівнюють зовнішнім. Плід — довгаста тригранна коробочка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Півники бліді розводять у квітниках і парках, у Криму їх культивують як ефіроолійну рослину. В дикому стані на теренах колишнього СРСР їх немає.
Заготівля і зберігання. Для. виготовлення ліків використовують кореневища півників (Rhizoma Iridis), які заготовляють восени або рано навесні (перевагу віддають кореневищам з 2—3-річних рослин). Викопані кореневища добре миють у холодній воді від землі, очищають від корінців і решток листя й сушать цілими або розрізаними вздовж, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на папері чи тканині у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 50°, слідкуючи, щоб кореневища не підгоріли або не запарились і не потемніли при недостатній вентиляції. Сухої сировини виходить 25%. Зберігають сировину в сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності —3 роки.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У кореневищах півників є ефірна олія, ізофлавоновий глікозид іридин, дубильні речовини, органічні кислоти, жирна олія, крохмаль, слиз і смолисті речовини. До складу ефірної олії входять кетон ірон, бензойна, міристинова, тридецилова й ундецилова кислоти; п-дециловий, бензойний і ноніловий альдегіди.
Фармакологічні властивості і використання. Півники бліді використовують як відхаркувальний, обволікаючий, болетамувальний і протизапальний засіб. Застосування їх показане при катарах верхніх дихальних шляхів, запаленні легень, хворобах печінки і жовчного міхура та при шлунково-кишкових колітах. Як зовнішній засіб півники застосовують для лікування невродермітів, інфікованих ран, виразок і нориць та для виведення ластовиння. Настоєм кореневищ полощуть рот при зубному болі.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій кореневищ (1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до іди;
столову ложку суміші квіток дивини густоквіткової (20 г), кореневищ півників блідих (10 г), листя підбілу звичайного (40 г), плодів анісу звичайного (20 г), коріння алтеї лікарської (80 г) і солодки голої (30 г) заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують і приймають по півсклянки через 3 години як відхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
дві чайні ложки суміші (порівну) кореневищ півників блідих, плодів анісу звичайного, квіток дивини скіпетровидної, коріння алтеї лікарської й солодки голої заливають склянкою холодної води, настоюють 8 годин, проціджують і випивають за день як відхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
дві столові ложки суміші кореневищ півників блідих (7,5 г), листя підбілу звичайного (30 г), квіток дивини скіпетровидної (15 г), трави чебрецю плазкого (22,5 г), плодів анісу звичайного (15 г), коріння алтеї лікарської (60 г) заварюють у 500 мл окропу, варять 5—10 хвилин, охолоджують, проціджують і п'ють по чверті склянки 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів.
Зовнішньо — полоскання, примочки і обмивання настоєм (1 чайна ложка сировини на склянку холодної води, настояти 8 годин);
присипки порошком з кореневищ при невродермітах.