Багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має товсте повзуче кореневище. Стебло до 60 см заввишки (значно перевищує листя), у верхній частині розгалужене, з 2—4 покривалами. Листки дворядні, плоскі, широкомечовидні. Покривало з ланцетно-човниковидними, вздовж середини трав'янистими, по краях широкоперетинчастими листочками. Квітки правильні, двостатеві, білі, жовті, блідо-голубі, одиничні, на довгих квітконіжках. Оцвітина віночковидна, з трубочкою, трохи довшою за зав'язь і з трьома зовнішніми й трьома внутрішніми частками відгину; зовнішні частки відгину оберненояйцевидні, у верхній частині відігнуті, при основі — з бурими жилками і ясно-жовтою борідкою, внутрішні— видовжено-обернено яйцевидні, до основи звужені в нігтик. Плід — тригранна коробочка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Півники флорентійські розводять у квітниках і парках, у Криму культивують як ефіроолійну рослину. В дикому стані на теренах колишнього СРСР відсутні.
Заготівля і зберігання. Для. виготовлення ліків використовують кореневища півників (Rhizoma Iridis), які заготовляють восени або рано навесні (перевагу віддають кореневищам з 2—3-річних рослин). Викопані кореневища добре миють у холодній воді від землі, очищають від корінців і решток листя й сушать цілими або розрізаними вздовж, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на папері чи тканині у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 50°, слідкуючи, щоб кореневища не підгоріли або не запарились і не потемніли при недостатній вентиляції. Сухої сировини виходить 25%. Зберігають сировину в сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності —3 роки.
Хімічний склад. Півники флорентійські мають близький до півників німецьких хімічний склад, але відрізняються дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів у ньому.
Фармакологічні властивості і використання. Півники флорентійські використовують як відхаркувальний, обволікаючий, болетамувальний і протизапальний засіб. Застосування їх показане при катарах верхніх дихальних шляхів, запаленні легень, хворобах печінки і жовчного міхура та при шлунково-кишкових колітах. Як зовнішній засіб півники застосовують для лікування невродермітів, інфікованих ран, виразок і нориць та для виведення ластовиння. Настоєм кореневищ полощуть рот при зубному болі.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій кореневищ (1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до іди;
столову ложку суміші квіток дивини густоквіткової (20 г), кореневищ півників флорентійських (10 г), листя підбілу звичайного (40 г), плодів анісу звичайного (20 г), коріння алтеї лікарської (80 г) і солодки голої (30 г) заварюють двома склянками окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують і приймають по півсклянки через 3 години як відхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
дві чайні ложки суміші (порівну) кореневищ півників флорентійських, плодів анісу звичайного, квіток дивини скіпетровидної, коріння алтеї лікарської й солодки голої заливають склянкою холодної води, настоюють 8 годин, проціджують і випивають за день як відхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
дві столові ложки суміші кореневищ півників флорентійських (7,5 г), листя підбілу звичайного (30 г), квіток дивини скіпетровидної (15 г), трави чебрецю плазкого (22,5 г), плодів анісу звичайного (15 г), коріння алтеї лікарської (60 г) заварюють у 500 мл окропу, варять 5—10 хвилин, охолоджують, проціджують і п'ють по чверті склянки 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів.
Зовнішньо — полоскання, примочки і обмивання настоєм (1 чайна ложка сировини на склянку холодної води, настояти 8 годин);
присипки порошком з кореневищ при невродермітах.