Любителі-квітникарі, які вирощують півників на своїй присадибній ділянці, фанатики-іридофіли, готові віддати що завгодно за новий сорт чи форму цієї рослини. Відомо близько 40 000 форм і різновидів садових півників; до них додаються все нові й нові сорти. Рослини надзвичайно гарні: соковита зелень, великі, яскраві квіти химерної форми. Але не тільки у садах можна побачити півників. Вихідні форми для селекції зростають й у природних умовах, особливо на Далекому Сході і в Японії. Проте у нарисі ми розповімо про один з найбільш звичайних видів — півники німецькі, місце походження яких здогадно -Західна Європа, її гірські райони. Сьогодні вони поширені майже в усьому світі, усюди, де дозволяють кліматичні умови. В Україні півники німецькі у дикому стані трапляються у Закарпатській області серед чагарників, на кам'янистих схилах. Як декоративну рослину розводять по всій території.
Півники німецькі — багаторічна трав'яниста рослина, з товстим, коротким, повзучим кореневищем. Стебло прямостійне, округле, дещо сплощене, розгалужене, заввишки 60-100 см. Листки коротші, ніж стебло, дворядні, плоскі, мечоподібні, на кінці загострені, сизо-зелені. Квітки розташовані на кінцях пагонів, двостатеві, правильні, одиночні, темно-фіолетові, біля основи — жовті, з буро-фіолетовими жилками. Цвітуть у травні-червні. Плід — довгаста тригранна коробочка.
Для приготування лікарських препаратів використовують кореневища півників, зібрані восени чи напровесні. Раніше в народі їх називали фіалковим коренем, мабуть, за забарвлення квітів. Після викопування звільняють від грунту кореневища, видаляють залишки листків та кореневі волоски. Сушать цілими або розрізають уздовж, розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині, розміщують під укриттям на відкритому повітрі. Додатково кореневища обробляють у сушарках при температурі не вище 50 °С, слідкуючи за тим, щоб вони не підгоріли і не потемніли. Термін зберігання готової сировини — 3 роки. Рослину застосовують тільки у народній медицині.
У кореневищах містяться складна ефірна олія, глікозид іридин, дубильні речовини, органічні кислоти, жирна олія, слиз та смолисті речовини.
Препарати півників німецьких — чудовий відхаркувальний, обволікаючий, пом'якшувальний, болезаспокійливий та протизапальний засіб. Найчастіше їх використовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, запаленні легень, хворобах печінки і жовчного міхура, а також шлунково-кишкових коліках. Зовнішньо у вигляді настою та порошку кореневищ рослину застосовують для лікування нейродермітів, інфікованих ран і виразок (полоскання, примочки, обмивання). Разом з іншими лікарськими травами (алтея, підбіл, дивина та ін.) півники німецькі входять до складу багатьох пом'якшувальних і відхаркувальних зборів та чаїв.
Настій кореневищ. 1 чайна ложка подрібненої сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 год. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.
Настій кореневищ (зовнішнє). 1 чайна ложка сировини на склянку (200 мл) холодної води, настоюють 8 год., проціджують. Для полоскань, обмивань та примочок.
Порошок кореневищ. Сухі кореневища розтирають у порцеляновій ступці. Для присипки при нейродермітах.