Пізньоцвіт — незвичайна рослина. Навесні на поверхні землі з'являються великі листки, між якими міститься зелений плід. Він розростається, стає бурим, розкидає насіння, а листя відмирає. Влітку від пізньоцвіту не залишається жодних слідів. У вересні-жовтні зовсім несподівано на місці, де росло листя, з'являються прекрасні, ніжні квіти, але вже без листя. Усе давно відцвіло, тому розкішні рожево-фіолетові дзвоники милують око. Через два-три тижні вони відцвітуть і загинуть, та скільки принесуть задоволення, — не випадково їм дали назву пізньоцвіт, та те й чудовий.
У Середні віки цю рослину латиною називали filius ante partum, що означало «син раніше за батька», адже плоди з'являються раніше, ніж квіти.
Незадовго до цвітіння пізньоцвіту, на початку осені, у землі можна знайти бульбоцибулини з численними тонкими корінцями. До заморозків встигає відбутися запилення квітки, а після в'янення надземної частини повільно розвиваються сім'ябруньки, і формується плід. Саме тому навесні так швидко, разом із листям, з'являється й плід — коробочка.
Стебло рослини дуже коротке, листків зазвичай 3-4, вони довгі, вузькі, з паралельним жилкуванням. Ось тут ми і стикаємося з деяким протиріччям. Багато садівників-любителів, які розводять цибулинні рослини, можуть заперечити, що листки пізньоцвіту не такі вже і вузькі. Усе правильно. Прискіпливі селекціонери вивели поліплоїдні сорти рослини (які містять збільшену кратну кількість хромосом), ввели їх в культуру, тому, природно, морфологічні особливості рослини дещо змінилися. Серед поліплоїдних пізньоцвітів трапляються і форми з округло-ланцетними листками. Але це вже ботанічна казуїстика.
Здавна пізньоцвіт намагалися використовувати для лікування різних тяжких хвороб, в тому числі й раку. Проте надзвичайно висока токсичність алкалоїдів, що містяться у ньому, особливо колхіцину, примусила медицину на деякий час відступити. Щоправда, інший алкалоїд рослини, колхамін, виявився у декілька разів менш токсичним, ніж колхіцин. Обидва алкалоїди мають чудові властивості: пригнічують чи взагалі зупиняють поділ ядра нормальної клітини. Але якщо це так, то чому б не спробувати, як вони діють на ракові клітини? Спробували. З'ясувалося, що колхіцин та колхамін з тим же успіхом гальмують поділ клітин злоякісних новоутворень. Тому препарати на їхній основі почали застосовувати для лікування раку шкіри. Колхамінову (омаїнову) мазь призначають тільки лікарі для терапії раку шкіри І та II ступенів. Самолікування різними домашніми препаратами пізньоцвіту неприпустиме та небезпечне! Таблетки та ін'єкції препаратів рослини при хронічних лейкозах призначають тільки лікуючі лікарі в умовах стаціонару.
Алкалоїди пізньоцвіту широко застосовують у цитології та генетиці.
Пізньоцвіт чудовий зростає на Північному Кавказі. Рослину занесено до Червоної книги Росії у 1988 р., збирання її з будь-якою метою суворо заборонене.
У Західній Європі для отримання алкалоїдів використовують близький вид — пізньоцвіт осінній (С. autumnale). У країнах цього регіону в природному стані він зростає лише у Карпатах. Спорадично, окремими групами трапляється на заплавних і вологих луках уздовж річок і потоків, а також автошляхів. За останні десятиліття кількість пізньоцвіту осіннього різко скоротилася — позначається знищення цієї чудової рослини на букети. Вирощується у ботанічних садах, на присадибних ділянках окремих садівників-любителів. Рідкісна зникаюча рослина, занесена до Червоної книги України.