Пізньоцвіт осінній - безвременник осенний

Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale);безвременник осенний

Невелика (8—25 см заввишки) багаторічна бульбоцибулинна рослина родини лілійних. Бульбо­цибулина яйцевидна, 2,5—6 см завдовжки, оточена темно-бурими шкірястими оболонками, витягну­тими зверху в довгу шийку. Стеб­ло дуже вкорочене, підземне. Лис­тки (їх 3—4) видовженоланцетні, плоскі, паралельножилкові, тупі, 2—5 см завширшки, до часу цві­тіння рослини зникають. Квітки на коротких квітконіжках, правиль­ні, двостатеві, одиничні або по 2—3; оцвітина проста, віночковидна, рожево-бузкова, з довгою три­гранною трубочкою й лійкуватим, шестироздільним відгином; част­ки відгину видовженоеліптичні, з 13—21 жилками. Плід—коричнева шкіряста довгастоовальна гостра тригнізда коробочка. Цвіте з вересня до листопада. Плоди достигають у червні — липні на­ступного після цвітіння року.

Поширення. Пізньоцвіт осінній зустрічається спорадично, окре­мими групами в Карпатах на воло­гих і заплавних луках уздовж річок і потоків та шосейних шля­хів. Рідкісна зникаюча росли­на. Занесена до Червоної книги України. Заслуговує уваги позитивний до­свід ботанічних садів по виро­щуванню пізньоцвіту в культурі.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують бульбоцибулини (Bulbotuber Colchici), насіння (Semina Colchici) і квітки (Flores Colchici) пізньо­цвіту. Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням рослини їх звільняють від надземної час­тини і коріння, очищають від зем­лі й використовують свіжими або висушеними (розрізують на час­тини і сушать на сонці або в печі). В цей же час заготовляють і квіт­ки пізньоцвіту. Насіння збирають у період його повної стиглості і сушать у темному теплому місці, розсипаючи тонким шаром на тка­нині. Строк придатності сушеної сировини 1 рік, свіжих бульбо­цибулин — 3 місяці. Зберігають пізньоцвіт окремо від іншої сиро­вини, дотримуючись правил збе­рігання отруйних рослин. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Усі частини рос­лини містять суму алкалоїдів, серед яких головними є колхіцин і колхамін. У бульбоцибулинах колхіцину міститься до 0,25%, у квітках — до 0,8%, У насінні — до 1,2%. Крім алкалоїдів, у бульбо­цибулинах є флавоноїд апігенін, органічні кислоти ароматичного ряду, фітостерини та вуглеводи; в насінні — жир, вуглеводи та дубильні   й   смолисті речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Основними діючими речовинами пізньоцвіту є алкало­їди колхіцин і колхамін. Терапев­тичні властивості у них однакові, але практично використовують колхамін, який порівняно з колхі­цином має значно меншу токсич­ність. Колхамін є сильним антибластичним засобом і використо­вується для лікування раку шкіри (екзофітних і ендофітних форм 1 -ї і 2-ї стадій) та неоперабель­них форм раку стравоходу (особ­ливо при локалізації раку в ниж­ній його третині) і високорозташованого раку шлунка. При ра­ку шкіри на пухлину і 0,5—1 см навколишньої здорової шкіри щодня наносять 1—1,5 г колхамінової мазі, прикладають мар­леву серветку і заклеюють лейкопластиром (кожного разу при за­міні пов'язки залишки мазі від по­переднього змащування і пухлин­ну тканину, що розклалася, ре­тельно видаляють, а навколо пух­лини проводять туалет). Курс лікування триває 18—25 днів (при ендофітних формах — до 30—35 днів). Після припинення нанесен­ня мазі накладають протягом 10—12 днів асептичну пов'язку і про­водять ретельний туалет рани. При раку шкіри 3-ї і 4-ї стадій з метастазами застосування колхамінової мазі протипоказане. Не рекомендується наносити колхамінову мазь поблизу слизових оболонок. Проникаючи через шкі­ру і слизові оболонки, колхамін у великих дозах може спричинити лейкопенію й інші побічні явища, які можуть спостерігатися при прийманні колхаміну всередину. Зважаючи на це, застосовувати мазь треба обережно: уникати передозування (на одне змащу­вання брати не більше 1,5 г мазі), систематично проводити аналіз крові й сечі. При перших ознаках токсичної дії лікування припиня­ють, призначають глюкозу, аскор­бінову кислоту, лейкоген або інші стимулятори лейкопоезу, про­водять (у разі необхідності) переливання крові. У випадку раку стравоходу колхамін при­значають усередину в таблетках через день по 0,006—0,01 г (6—10 мг) за 2—3 рази протягом дня. Загальна курсова доза стано­вить 0,05—0,11 г (50—110 мг).

Кращі результати спостерігають­ся при застосуванні колхаміну в поєднанні з сарколізином. При­значають обидва препарати од­ночасно 3 рази на тиждень; сарколізин — по 15 мг, рідше по 20—10 мг, колхамін — по 5 мг, рідше по 6 мг на прийом. Ос­лабленим хворим призначають по 10 мг сарколізину і 4 мг колхаміну. Таблетки колхаміну й сарколізину ретельно подріб­нюють, змішують і приймають, запиваючи невеликою кількістю (1—2 ложки) киселю, що дає змогу збільшити тривалість міс­цевої дії препаратів на пухли­ну. Курс комбінованого ліку­вання триває 4—5 тижнів (10—15 прийомів). Застосування колхаміну (perse або в поєднанні з іншими протипухлинними пре­паратами) при раку стравоходу протипоказане при загрозі перфо­рації в бронхи і при наявності такої перфорації, при різко вира­женому пригніченні кісткомозкового кровотворення (кількість лейкоцитів нижча за 4000 і тром­боцитів — нижча за 100 000 в 1 мкл) та при анемії. Лікування колхаміном проводять під нагля­дом лікаря, часто контролюючи склад крові; при падінні кількості лейкоцитів нижче за 3000 і тром­боцитів — нижче за 100 000 в 1 мкл крові приймання препара­тів припиняють до відновлення картини крові. При прийманні колхаміну можуть з'явитися ну­дота і блювання. При передозу­ванні можливе сильне пригні­чення кровотворення. Заходи за­побігання і лікування цих усклад­нень такі самі, як і при засто­суванні інших цитостатичних пре­паратів. При передозуванні може виникнути й пронос і тимчасове випадання волосся. При з'явленні домішок крові в блювотних масах і дьогтеподібного випорожнення лікування припиняють і проводять гемостатичну терапію. В процесі лікування, періодично треба про­водити дослідження калу на при­ховану кров. У народній меди­цині настойку насіння пізньоцві­ту дають усередину при дефор­муючому поліартриті, щоб втаму­вати біль. Місцево настойку на­сіння і мазь із суміші насіння, квіток і бульбоцибулин викорис­товують як болетамувальні за­соби при суглобному ревматизмі й подагрі.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — таблетки колхаміну (Tabulettae Colchamini) по 0,002 г (2 мг) 3—4 рази на день через день; настойку насіння (готують на 70%-ному спирті або міцній горілці у співвід­ношенні 1:10) по 15—20 крапель 3 рази на день.

Зовнішньо — мазь колхамінова (Unguentum Colchamini) по 1—1,5 г на ура­жену ділянку шкіри; настойку насіння (готують, як у попередньому прописі) для втирання при ревматизмі, подагрі й невралгії;

3 столові ложки суміші (порівну) насіння, бульб і квіток піз­ньоцвіту кип'ятять у достатній кіль­кості води доти, поки не утвориться тягуча сіра маса, яку зливають ще в гарячому стані і змішують з однако­вою кількістю якого-небудь тваринного жиру і одержану мазь втирають в уражені ділянки тіла в невеликій кількості (1—1,5 г) 1 раз на день. Слід пам'ятати, що всі частини пізньо­цвіту надзвичайно отруйні. Зважаючи на це, всяке лікування препаратами цієї рослини треба проводити під наглядом лікаря.